Йов Борецький (?-1631) - церковний, політичний та освітній діяч. Освіту здобув у Львівській братській школі, пізніше був її ректором. Один з ініціаторів утворення Київської братської школи, її перший ректор. Очолив Київську митрополію після відновлення православної ієрархії. Автор низки релігійних та полемічних творів. Підтримував тісні зв’язки з гетьманом П. Конашевичем-Сагайдачним, за що зажив слави «козацького митрополита». Робив спроби примирити православних та уніатів.
Великі надії у справі відродження православної церкви митрополит Й. Борецький покладав на освіту й книговидання. Як організатор і покровитель Київської братської школи, підтримував її власним коштом. Він згуртував навколо себе талановитих учених, письменників, просвітителів, зокрема Петра Могилу, Лаврентія Зизанія, Єлисея Плетенецького. Близькими сподвижниками митрополита були козацькі керманичі Петро Конашевич-Сагайдачний, Михайло Дорошенко, Оліфер Голуб.
Легалізація православної церкви. Заходи митрополита Петра Могили для впорядкування церковного життя
Для Й. Борецького визнання православної ієрархії стало справою всього життя. Розгорнулася бурхлива і тривала сеймова боротьба, сповнена гострих баталій оборонців та противників відновленої ієрархії. На боці противників був і сам король Сигізмунд ІІІ. Довершити справу визнання ієрархії вдалося Петру Могилі вже за наступного короля - Владислава IV.
Обраний у 1632 р. новий польський король підписав «Пункти для заспокоєння руського народу», за якими українцям та білорусам повертали втрачені після Берестейської унії права: за православними визнавали право обирати свого митрополита і єпископів, визначали умови розв’язання суперечок між православними та греко-католиками стосовно церков і земель тощо. Було визнано право обирати чотирьох православних єпископів - львівського, перемишльського, луцького і мстиславського. Незабаром наступника Й. Борецького Ісайю Копинського, якого не визнавала влада, було усунуто, а митрополитом обрано П. Могилу.
Петро Могила (1596-1647) народився в сім’ї молдовського господаря Симеона та угорської князівни Маргарет. Навчався у Львівській братській школі та Замойській академії, слухав лекції в університетах Західної Європи. Служив у польському війську, брав участь у битві під Хотином (1621). Згодом постригся в ченці. З 1627 р. - архімандрит Києво-Печерського монастиря, у 1632-1647 рр. - митрополит Київський і Галицький. Активний борець з уніатством. Добився в польського короля легалізації православної церкви в Україні. За його участю створено Київський колегіум. Канонізований православною церквою України.
Новий глава православної церкви рішуче заходився оновлювати церковне життя.Поліпшенню становища церкви, за задумом П. Могили, мало сприяти налагодження суворої дисципліни серед священників і ченців. Було, зокрема, запроваджено постійний нагляд за духовенством, за порядком богослужінь тощо. До обов’язків священника додавалося проголошення по неділях і святах виховних проповідей для парафіян. Серйозною перешкодою для підвищення авторитету церкви було право магнатів втручатися в церковні справи на території своїх маєтків. П. Могила докладав зусиль, щоб обмежити це право. Прагнув він також піднести й роль митрополита. Було створено і схвалено всіма патріархами «Православне сповідання віри» - стислий виклад головних положень православ’я.
Заходи митрополита передбачали збільшення кількості й оновлення змісту церковних книжок. Основним осередком книговидання стала друкарня Києво-Печерського монастиря. У 1646 р. у ній було видано надзвичайно важливу богослужбову книгу, автором якої був П. Могила, - «Требник». У ньому містилися тексти молитов і священнодійств, що стосуються здійснення священником таїнств і певних богослужінь: хрещень, молебнів, відспівування померлих, освячення житла, плодів тощо - тобто треб. У творі П. Могила вживає багато українських слів, а окремі частини «Требника» написано книжною українською мовою. Це сприяло українізації богослужіння, а сама служба ставала зрозумілішою для простолюду.
Клопотаннями П. Могили церкві повертали майно й землі. Митрополит опікувався відновленням духовних святинь православ’я: було реставровано Софійський собор, Десятинну церкву, церкву Спаса на Берестові, Михайлівський собор Видубицького монастиря та багато інших. За його часів було наведено лад у печерах Києво-Печерського монастиря та канонізовано його угодників.
Для розв’язання поточних проблем єпархій та митрополії було відновлено традицію скликання соборів. Суперечності між духовенством мала вирішувати спеціально створена церковна судова установа - митрополича консисторія.
Діяльність П. Могили стала визначальною для подальшого розвитку церковного, культурного, національного та суспільного життя нашого народу. Цей період увійшов в історію під назвою Могилянська доба.
Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які заходи передували утвердженню П. Могили на митрополичій кафедрі? 2. Доведіть, що П. Могила одразу проявив себе як владний і рішучий ієрарх церкви. 3. Як би ви сприйняли приїзд митрополита, мешкаючи в тогочасному Києві?
«Могила був обережнійший. Він теж мусів здобути силоміць свою катедральну церкву - св. Софію, що була в руках уніатів. Але се зробили його люде наперед, а Могила приїхав на готове. Се було в звичаях того часу, і серед православних тільки збільшило славу Могили як чоловіка, що вміє сильно постояти за добро православної церкви, і за се пробачили йому навіть суворе поступованнє з попереднім митрополитом Копинським, що не хотів добровільно уступитися перед Могилою, вважаючи його лядським прислужником. Та мусів.
Кияне, духовенство, доохрестна шляхта українська радісно вітали Могилу стрічами, промовами, віршами й школярськими ораціями. В його особі святкували свою першу національну побіду по стількох літах смутку, неволі й пониження».
М. Грушевський.
«Ілюстрована історія України»
Немає коментарів:
Дописати коментар