В історію світової культури XIX ст. увійшло як доба піднесення і розквіту літератури, образотворчого мистецтва, музики. Саме в цей час з’явилися твори, що становлять духовне надбання людства.
1.Перегляньте відео
2.Опрацюйте теоретичний матеріал
1. Бурхливий розвиток більшості європейських країн.
2. Поглиблення наукової революції.
3. Посилення демократичних процесів у політичному житті.
4. Поширення прогресивних ідей.
Класицизм — напрям у літературі й мистецтві XVII — початку XIX ст. Йому притаманне звернення до античності, до творів класичного античного мистецтва (звідси й назва) як до ідеального взірця і норми, як до ідеалу формування гармонійної, вільної, гуманної особистості, як до зразків розумного і прекрасного.
Склався в XVII ст. у Франції в період розквіту абсолютизму, у XVIII ст. був пов'язаний з Просвітництвом, виразивши громадянські ідеали буржуазної революції. У 80 — 90-х роках XVIII ст. — напрям у німецькій літературі (“Веймарський класицизм”) у творах Й. Гете і Ф. Шіллера в період їхньої творчої співдружності у Веймарі. Поєднував реалістичну ясність, тонкий ліризм, показ строго організованих, ясних і гармонійних образів, довершених форм (П’єр Корнель, Жан Расін).
Романтизм — художній напрям у європейській та американській літературі й мистецтві наприкінці XVIII ст.
У творах письменників оспівувалося прагнення до свободи особистості, проголошувався культ внутрішнього світу людини, пафос особистої та громадянської незалежності, утвердження самоцінності духовно-творчого життя особистості, показ сильних почуттів, інтерес до національного минулого, іноді його ідеалізація.
Письменники й художники виступали проти підлості і лицемірства, створювали образи гордих, волелюбних героїв, відображали їхні пристрасті й боротьбу (Вальтер Скотт, Джордж Байрон, В. Гюго, Жорж Санд, ВільямБлейк).
Реалізм — художній напрям у літературі та мистецтві першої половини XIX ст., покликаний глибоко і правдиво відображати дійсність, правду життя (Генріх Гейне, О. де Бальзак, Фредерік Стендаль, О. Пушкін).
Критичний реалізм — художній напрямок у літературі, який склався у 20 — 30-ті роках XIX ст. Викривав суперечності капіталістичного суспільства, критикуючи його окремі аспекти, водночас показуючи правду життя. В основі критичного реалізму лежали принцип історизму та конкретно-історичне зображення людських характерів.
Справив величезний вплив на свідомість XIX ст. Він утілив ідею прогресивного перетворення суспільства, утвердження моральних ідеалів у людських стосунках (Віктор Гюго, Чарльз Діккенс).
Натуралізм — напрям у європейській та американській літературі кінця XIX ст.
Представники цього напряму вважали, що доля, воля, духовний світ людини, її вчинки визначені соціальним середовищем, побутом та біологічним чинником, спадковістю, фізіологією. Вони показували непривабливі сторони життя людей, їхні пристрасті. У свою творчість вводили заборонені раніше теми й сюжети (Еміль Золя, Гі де Мопассан, Едмон Гонкур).
Символізм — напрям у європейській і російській літературі, для якого були характерними почуття безнадійності, індивідуалізму. Вони нерідко підмінювали зміст художнього твору милуванням витонченою формою, відмовлялися від граматичних норм загальнонародної мови, запроваджували незвичні слова і літературні звороти. Символи заступали реальності життя, відображали явища, недоступні людському розуму, твердили про таємничі зв’язки між душевними переживаннями героїв і потойбічним світом (Стефан Малларме, Поль Верлен, Артюр Рембо, Олександр Блок).
Висновок
Класицизм, романтизм, реалізм, інші літератури і напрями не змінюють один одного в точних хронологічних рамках і не існують у “чистому” вигляді.
Модерністські течії кінця XIX ст.
Доба XIX ст. — це період піднесення і розквіту образотворчого мистецтва.
У мистецтві відбувається пошук нових художніх форм, методів, прийомів, спроможних відобразити нову картину світу. У XIX ст. з’явився новий тип діяча мистецтва — „вільний художник”. Їх відрізняла не лише освіченість, відданість ідеалам мистецтва, внутрішня незалежність, а й розвинена громадянська самосвідомість.
Поява у мистецтві якісно нових культурних течій, поширення декадентських настроїв були передвістям глибокої кризи, яка переслідувала культуру протягом усього XX ст. Декаденство — спільна назва явищ культури другої половини XIX ст., позначених настроями безнадійності, занепаду, несприйняття життя, крайнього індивідуалізму.
Імпресіоністи — демократичне мистецтво, яке спиралося на традиції реалізму, розвиваючи його. Представники імпресіоністів намагалися відобразити в картинах свіжість безпосереднього враження від спостережень за навколишньою дійсністю, реальний світ у його русі та змінах, передати свої мимовільні враження навколишньої дійсності, зображуючи випадкові рухи й ситуації через гру кольорів, тіней, фарб. Засобами живопису вони намагалися розкрити взаємозв’язок речей у природі, взаємозв’язок людини й довкілля, показуючи красоту природи. Вони відкидали парадні сюжети, а зверталися до тем, взятих безпосередньо з життя. Імпресіонізм заявив про себе у 1874 p., коли група молодих живописців влаштувала виставку своїх картин в одному з паризьких фотоательє. Це були Клод Моне, Каміль Піссаро, Едгард Дега та ін. Назва представленого на виставці пейзажу Клода Моне „Враження. Схід сонця” і дала назву творчості цих художників.
В імпресіонізмі яскраво виявилися пошуки й хитання, характерні для тогочасного духовного життя.
Талановитими представниками цього напряму були Едуард Мане, Каміль Пісарро, Огюст Бенуар, Клод Моне та ін.
Модерн - загальне означення напрямів і течій мистецтва і літератури кінця XIX ст., що відображають як стихійний, так і свідомий пошук нових засобів, форм і способів осмислення реальності, пошуки нових шляхів у мистецтві.
Авангардизм — назва низки течій мистецтва, що прагнуть до корінного оновлення художньої практики, розриву її з усталеними принципами та традиціями, пошуків нових, незвичайних засобів вираження. Їм властиві абстракціонізм і безпредметність.
Неоромантизм — прагнув до синтезу та переосмислення минулого культури.
Символізм — художній напрям, для якого засобом пізнання вважався символ, ідея художнього образу, що перебуває за межами чуттєвого сприйняття.
У своїх творах вони поєднували реальне з таємничим, потойбічним, зверталися до міфів, містичної відвертості.
Постімпресіонізм — характерне збереження особливостей живописної техніки й повернення полотнам цілісності й композиційної закінченості. Розквіт творчості художників цього напряму стався після і на основі досягнень імпресіоністів. Не знайшовши гармонії в сучасному суспільстві, художники звернулися до природи, але прагнули відобразити вже не мить, а вічність. Їх творчість справила великий вплив на весь подальший розвиток художньої культури (Поль Сезанн, Вінсент Ван Гог,
У творчості художників цього періоду яскраво видно суперечності епохи XIX ст., пошуки нових засобів і тенденцій в образотворчому мистецтві.
1. Кінець XVIII — перша половина XIX ст. характеризується в європейській архітектурі значним зростанням обсягу будівництва, поширенням в архітектурі стилю — класицизму.
2. Класицизм позначився на структурі будівель. Прикладом таких будівель е собор Св. Павла в Лондоні, пишні палаци Версаля у Франції та ін.
3. Для німецької архітектури була характерною стриманість, сухе трактування класичних форм.
4. Архітектурі початку XIX ст. були властиві відхід від класицизму і змішування стилів попередніх епох, щоб підкреслити багатство і розкіш.
5. Стиль перших трьох десятиліть XIX ст., який завершував розвиток класицизму, дістав назву стиль ампір, тобто імперський. Для нього характерні масивні монументальні форми і багатство декоративного оздоблення, парадність інтер'єрів. Цей стиль склався в період імперії Наполеона 1 у Франції (архітектори Ш. Персьє, П. Фонтен).
6. Шарль Персьє (1764 — 1838) створював разом з П'єром Фонтеном (1762 — 1853) урочисті будови (тріумфальна арка на площі Каррузель у Парижі), оформляли інтер’єри. Вони разом співпрацювали з 1794 р. по 1814 р.
7. Крім мотивів античної класики, вирізнявся романтичний напрям із використанням форм готичного стилю. У цьому стилі було споруджено будинок парламенту в Лондоні.
8. У другій половині XVIII — на початку XIX ст. російська архітектура переживала один із найблискучіших періодів у своїй історії.
9. Справжнім новатором будівельної справи став великий російський зодчий Василь Іванович Баженов (1738 — 1799). За його проектом було збудовано будинок Пашкова у 1784 — 1786 pp. Стрункі пропорції, стримане скульптурне оздоблення роблять цю будівлю зразком архітектури російського класицизму
10. Традиції В. Баженова продовжив Матвій Федорович Казаков (1738 — 1812). Найвизначніша його споруда — будинок Сенату.
11.3 ім’ям Андріяна Дмитровича Захарова (1761 — 1811) пов’язане спорудження будинку Адміралтейства в Петербурзі, що символізувало морську могутність Росії.
12. Чудовим прикладом планування міського ансамблю є Казанський собор у Петербурзі Андрія Никифоровича Вороніхіна (1759 — 1814).
13. Плідно в цей час працював Карл Іванович Россі (1775 — 1849). Автор Михайлівського палацу, споруди Головного штабу, Олександринського театру в Петербурзі. Характерним у творчості К. Россі є зведення архітектурних ансамблів, які мають завершене звучання. Створені ним високохудожні комплекси, співзвучні громадянським і національним ідеалам, можна віднести до найвизначніших досягнень європейської архітектури.
Висновки
1. Класицизм в архітектурі закінчився у 60-х роках XIX ст. Але цей рубіж в архітектурі — вельми умовний, бо традиції класицизму, його здобутки у містобудуванні та в архітектурі окремих будівель справляли вплив і на архітектуру наступних поколінь.
2. В архітектурі кінця XIX ст. відображалися зміни в житті різних країн і народів, що проявлялись у призначенні будов, зміні архітектурних стилів, прагненні створити нові, досконалі синтетичні моделі.
3. Представники стилю „модерн” використовували нові технічні конструктивні засоби і вільне планування для створення своєрідних, підкреслено індивідуалізованих будов, де всі елементи підкорялися єдиному ритму та образно-символічному задуму, підкреслюючи витонченість, декоративність, розкіш.
XIX ст. — період бурхливого розвитку музики, її різних напрямів.
Музика стала активніше, ніж раніше, взаємодіяти з літературою.
Розширювалася музична освіта, відкривалися музичні консерваторії, з’явилися музичні газети і журнали, цілі музичні видавництва. Велику роль у пропаганді серйозної музики відіграла просвітницька діяльність самих композиторів XIX ст. Вони нерідко виступали зі словом про музику, пояснюючи її зміст, прагнучи залучити до неї якомога більше число слухачів. Статті і книги Р. Шумана, Г. Берліоза, Ф. Ліста, Р. Вагнера допомагають і сьогодні розібратися у складному світі музичних ідей.
Висновки
1. Творчість великих композиторів кінця XVIII — XIX ст. (Л. Бетховена, Ф. Шопена, Д. Верді, М. Глінки, Р. Вагнера) показала великі можливості музики, поєднання могутніх пристрастей, переживань з тонким ліризмом, з відтворенням людських почуттів, а тому вони актуальні у різні часи і епохи, зрозумілі нам і сьогодні.
2. Композитори XIX ст. збагатили музичну культуру й ввійшли у скарбницю світової культури.
3. Їхні імена стоять поряд з іменами найвидатніших композиторів усього світу.
Театр
1. Розвивався оперний театр.,
2. Справжнім реформатором оперного мистецтва виступив німецький композитор Ріхард Вагнер — творець опери- драми (героїчна опера „Кільце Нібелунгів”).
3. Музичний театр Вагнера і його наступників Верді, Мусоргського, Чайковського, Гуно і Бізе ознаменував вершину розвитку опери XIX ст.:
• опери «Трубадур», «Аїда», «Травіата», «Ріголетто», «Отелло» Дж. Верді;
• «Фауст», «Ромео і Джульета» Ш. Гуно;
• «Кармен» Ж. Бізе;
• «Чіо-Чіо-Сан», «Богема», «Тоска» Д. Пуччіні;
• «Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського;
• «Князь Ігор» О. Бородіна; «Борис Годунов» М. Мусоргського та ін.
Майже повністю формують репертуар сучасних оперних театрів.
4. Широкого поширення набула оперета, якій характерна розважливість.
5. Народився якісно новий драматичний театр. Вільна конкуренція буржуазного суспільства покликала до життя численні приватні театри, столичні і провінційні, які орієнтувалися на масового глядача.
Такими були паризькі «театри бульварів», «малі» театри Великого Лондона. Багато з них розорялися, але окремі ставали центрами демократичної театральної культури.
6. Театр надзвичайно збільшив силу впливу на глядача, в чому була величезна заслуга цілого покоління чудових акторів. Вони принесли на сцену вільну мову, виразні жести. У Франції блискуче виступали МаркДорваль, Фредерік Леметр, Еліза Рашель. У Лондоні на сцені володарював Едмунд Кін, який був легендою за життя.
7. Згодом головною фігурою на сцені в театрі стає не актор, а режисер. Знаменитим режисером цього періоду був Людвіг Кронек, який тісно співпрацював з музикантами і художниками-оформлювачами.
Кіно
1. У XIX ст. в Європі, у Франції, народився новий вид мистецтва, який стрімко завойовував собі наймасовішу глядацьку аудиторію, кіно.
2. Винахід в 1859 p. Л. Даггером фотографії, геніальна здогадка братів Огюста і Луї Люм’єрів, які з’єднали фотографічну плівку з проекційним ліхтарем, привели у 1895 р. до появи кіно.
3. 28 грудня 1895 р. в Парижі у приміщенні „Гранд кафе” було організовано перший у світі публічний кіносеанс.
4. Через декілька тижнів апарат і фільми Люм’єрів з’явилися і публічно демонстрували у Римі, Відні, Берліні, Москві, Петербурзі.
5. У всіх країнах світу з’явилися кінотеатри, а через рік — два в більшості європейських країн починають знімати власні фільми.
6. Проте вид мистецтва кіно все ж найбільше розвинувся у XX ст.
Культура народів Азії й Африки
1. У розвитку культури Китаю характерний пошук істини в класичних книгах. Поширюються міські новели, романи, драми, зростає популярність побутових сюжетів у декоративно-прикладному мистецтві.
У різних видах мистецтва було розуміння того, що сутність людини пізнається в процесі у такому зображенні, де розкрита її душа.
2. Значний розвиток японської культури пов’язаний зі знайомством з європейською культурою.
3. Індійська культура XIX ст. зазнавала значного впливу англійської. Велику роль відіграли англійські місії та відкриті ними у всіх великих містах місіонерські школи. Швидко розросталися портові міста, в яких будувалися заводи, ділові установи, вокзали, навчальні заклади. Середні верстви індійського населення посилали своїх синів до європейських вишів. Заможні ставали по-західному освіченими людьми. Завдяки цьому Індія прокидалася до сучасності від глибокого застою і незмінності традицій. XIX ст. стало для Індії відродженням її культури.
4. У культурі народів Африки провідне місце, за африканською традицією, завжди належало мистецтву, що своїм корінням сягало тисячолітніх глибин.
Широко розвивалася скульптура і своєрідний вид пластики — маски. Вони органічно поєднувалися із міфологією, обрядами, релігією, чаклунством, народною медициною. Своєю виразністю відома дерев’яна скульптура, часто інкрустована склом чи металом.
Проникнення мистецтва у повсякденне життя людини засвідчує музична творчість африканців, оригінальність якої не зазнала впливу чужоземних культур. Зі слонової кістки, дерева, бамбука, шкіри, металу, рогу, ліан, гарбуза, каміння створювалися прекрасні інструменти. Різноманітні ліри, цитри, барабани, флейти, музичний лук, скрипки, тріскачки, дзвіночки, брязкальця — неповний перелік численних музичних інструментів народів Африки.
Волокна пальмових листків, трава, солома, різні види чагарників використовувалися для виготовлення плетених виробів, необхідних у повсякденному вжитку. Свої помешкання африканці прикрашали витворами різьбярів.
5. Зростає міжнародний культурний обмін завдяки швидкому розвитку світових економічних контактів, удосконаленню засобів комунікації. Саме в XIX ст. скликаються перші міжнародні конгреси, відкриваються перші міжнародні виставки, розширюється кількість перекладних видань, зростає чисельність людей, які вивчають іноземні мови.
6. Література і мистецтво Європи проникає в країни Азії та Африки, поширюється й зворотний вплив. „Східні мотиви” В. Гюго відкрили добу романтизму у французькій поезії. Без „Східних поем” важко уявити творчість видатного англійського поета Д. Байрона.
7. У другій половині XIX ст. європейський та північноамериканський живопис зазнав впливу японського мистецтва, яке відіграло важливу роль у творчості Мане, Дега, Уїстлера.
Немає коментарів:
Дописати коментар