1.Опрацюйте теоретичний матеріал
Ще на початку XIX ст. французький аристократ А. де Сен-Симон описав новий тип суспільства, у якому керуватимуть промисловці, технократи й учені. Таке суспільство отримало назву постіндустріальне (інформаційне) суспільство. На відміну від індустріального суспільства з його переважанням традиційного виробництва товарів і сфери послуг, до якої належать лікарі, педагоги, юристи, продавці тощо, у постіндустріальному суспільстві на перший план виходять технології, інформація та послуги. Вони стають важливішими та прибутковішими за виробництво реальних товарів.
З другої половини ХХ ст. інтерес до інформаційних технологій почали виявляти держави та великі компанії, які прагнули впровадити нові, ефективні й конкурентоспроможні на міжнародних ринках виробництва. Крім економічних розрахунків, існували також військові потреби. Протистояння між Організацією Варшавського договору й НАТО в перші десятиліття «холодної війни» зумовило пришвидшення військових досліджень і розроблення наступальних та оборонних озброєнь.
Потреба в постійному технологічному вдосконаленні військової техніки сприяла впровадженню технологічних інновацій, а також забезпечувала великі прибутки. Військова галузь стала вигідною не тільки для приватних інвестицій, а й для державних капіталовкладень. Після Другої світової війни в розвинених країнах держава активно включилась у процес планування економіки, зокрема розвиток інформаційно-комунікаційних технологій.
«Виробництво» знань, високоякісна освіта стають дедалі важливішими економічними чинниками. По суті, виникла нова економічна реальність, заснована на комп'ютерних та інформаційних технологіях. Знання нині перетворилися на основний економічний ресурс, що передбачає застосування нових стратегій управління. У постіндустріальному (інформаційному) суспільстві виникають нові види економічної діяльності, з'являються нові професії та технології. Також відбуваються зрушення в соціальних відносинах і в стосунках між громадянським суспільством і владою.Досягнення інформаційного суспільства вселяють віру в те, що прагнення людства до оновлення зумовлене значним економічним, політичним і культурним потенціалом. Отже, інформаційне суспільство — це суспільство, орієнтоване на майбутнє.З другої половини ХХ ст. інтерес до інформаційних технологій почали виявляти держави та великі компанії, які прагнули впровадити нові, ефективні й конкурентоспроможні на міжнародних ринках виробництва. Крім економічних розрахунків, існували також військові потреби. Протистояння між Організацією Варшавського договору й НАТО в перші десятиліття «холодної війни» зумовило пришвидшення військових досліджень і розроблення наступальних та оборонних озброєнь.
Потреба в постійному технологічному вдосконаленні військової техніки сприяла впровадженню технологічних інновацій, а також забезпечувала великі прибутки. Військова галузь стала вигідною не тільки для приватних інвестицій, а й для державних капіталовкладень. Після Другої світової війни в розвинених країнах держава активно включилась у процес планування економіки, зокрема розвиток інформаційно-комунікаційних технологій.
Становлення постіндустріального суспільства охоплює широке коло змін. Новий світ не повністю витісняє звичні для попередніх поколінь аграрний та індустріальний сектори економіки (виробництво продуктів харчування та промислових товарів, звичайно, не зникає), однак визначальними для суспільства стають нові технології, нові форми соціальної організації та нові професійні й соціальні групи.В інформаційному суспільстві важливу роль відіграють передусім охорона здоров'я й освіта. Завдяки освіті люди здобувають нові навички, а міцне здоров'я є запорукою ефективної практичної діяльності людини й особистого щастя. Важливою ознакою постіндустріального суспільства є постійне оновлення інформації та теоретичних знань, поєднання науки з технологіями.
Погляди на інформаційне суспільство як на принципово новий тип суспільства поділяють не всі. Не заперечуючи правомірності вживання термінів «пост-індустріальне», «інформаційне» суспільство, опоненти доводять, що за своєю сутністю це не нове суспільство, а оновлене, «підфарбоване» індустріальне суспільство з усіма його ідеями, цінностями та вадами. Однак більшість дослідників погоджується, що інформаційне суспільство — це новий тип суспільства з оригінальними соціально-економічними, політико-правовими відносинами, моральними й духовними цінностями.
Економіку можна умовно поділити на сферу матеріального виробництва та сферу нематеріального виробництва. Переважання в економіці послуг не завжди вказує на її розвиненість. Необхідно оцінювати показники в комплексі, зокрема галузеву структуру економіки, обсяг і структуру експорту й імпорту, ВВП на одну особу та розподіл витрат домогосподарств. Наприклад, у «сировинній державі» частка сфери послуг у валовому внутрішньому продукті також може бути високою. Класичний приклад — «сировинне прокляття», коли завдяки високим цінам на сировину відбувається зростання непродуктивних секторів економіки, пов'язаних з обслуговуванням населення, яке одержує ренту від сировинних надприбутків. Однак економіка такої країни певною мірою спотворена.
Одним з проявів науково-технічного прогресу є збільшення частки працездатного населення, зайнятого у сфері послуг. Така тенденція зумовлена зміною суспільних потреб. Ускладнення техніки, технологій, підвищення життєвого рівня населення, удосконалення самої людини завдяки освіті приводять до того, що людина прагне отримати нематеріальні види продукції, виражені у формі послуг. Зокрема, у XXI ст. значно зросла міграція населення: багато людей виїжджає за кордон у пошуках вигідної роботи, здобуття освіти, отримання медичної допомоги або з метою туризму. Оскільки попит породжує пропозицію, розширюється ринок відповідних послуг. Дедалі більше послуг надається в електронному вигляді через мережу Інтернет (придбання квитків, бронювання місць у готелі, укладення угод тощо).
У сфері надання послуг у світі зайнята майже чверть працездатного населення, а в США — дві третини. Це пояснюється насамперед розвитком науки й наукового обслуговування, освіти, культури та мистецтва, охорони здоров'я й фізичної культури, житлово-комунального господарства та побутового обслуговування, соціального забезпечення, індустрії відпочинку. У наш час обсяги торгівлі новими знаннями й технологіями (патентами, ліцензіями, технічним досвідом) зростають швидше, ніж торгівля товарами.
Плодами науково-технічного прогресу поки що повною мірою можуть користуватися лише жителі розвинених країн, тобто кожен десятий житель планети. Завдяки науково-технічному прогресу змінюється вся система виробництва. У майбутньому воно буде орієнтоване на задоволення потреб людини. Важка й монотонна праця, яка в індустріальну епоху перетворювала людину на додаток до машини, зведеться до мінімуму. Водночас максимально активізується творчий потенціал особистості, яка володітиме глибокими знаннями, умітиме самостійно приймати рішення, швидко реагувати на зміну ситуації.
2.Перегляньте матеріал Вікіпедії про постіндустріальне суспільство НАТИСНІТЬ ТУТ
та інформаційне суспільство НАТИСНІТЬ ТУТ
3.Перегляньте презентаційний матеріал
Немає коментарів:
Дописати коментар