Римська культура зародилася на основі культурних надбань, що запозичили у греків, етрусків та інших народів Середземномор’я. Через певний час розквітла власне римська культура, яка набула світового значення. За перших царів римляни вірили, що кожен предмет, кожне явище мають свого бога. Так, зерно, щойно вкинуте в землю, належало божеству Сатурну, те, що проростало, - Церері, квітуче – Флорі. Римляни також вірили, що душі померлих охороняють дім і можуть допомогти у повсякденних справах, якщо їх шанобливо про це просити.
Давні римляни дотримувалися настанови «Даю тобі, щоб ти дав мені». Важливе місце у релігійному
житті держави посідали жерці-понтифіки.
До 2 ст. до н.е. у Римі склався культ з 12 головних римських богів, які були подібними до грецьких.
Особливе місце у пантеоні римських богів посідала Веста. Лише її храми мали округлу в основі форму.
З надзвичайною повагою у Давньому Римі ставилися до жерців. Вони були посадовими особами держави а всі релігійні справи вирішував сенат. Жриці богині Вести – весталки – мали особливу шану. Якщо весталка, зустрічала злочинця, якого вели на страту, закон звільняв його від покарання. Весталки походили із знатних родин і залишались у званні жриць 30 років.
Юлій Цезар підкреслював свою належність до безсмертних богів. Саме від нього почалося обожнення правителів Риму. Пізніше на теренах Римської держави зародиться нова релігія – християнство. Але про це поговоримо пізніше.
Чоловіків та дружин зазвичай обирали
дітям батьки. Поширеними були шлюби за розрахунком. Найчастіше дівчата виходили
заміж у 14-річному віці, рідше – 12-річному. Після народження дитини немовля
клали до ніг батька. Щоб продемонструвати, що він приймає її у свою сім'ю, мав
підняти дитину на руки. Ім'я дитині давали на 9 день після народження разом з
амулетом, який мав захищати її від злих духів.
Система виховання у Давньому Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни (рабовласники, вільне привілейоване населення - патриції та вершники, бідне населення - плебеї) позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.
У римських початкових класах переважно був лише один клас з 12 учнями.
Учителями найчастіше були раби-греки. Багаті римляни тримали раба-педагога,
який супроводжував дитину до школи та спостерігав за її поведінкою під час
занять.
Вивчіть римських богів та за що вони відповідають.
Прочитайте матеріал підручника параграф 46
Немає коментарів:
Дописати коментар