Міста Стародавнього Дворіччя тривалий час воювали між собою за те, кому з них бути головним. На початку ІІ тис. до н. е. з півночі на Дворіччя напали кочові племена амореїв. Вони захопили країну Аккад і на півдні її заснували нову столицю, яку назвали Бабілу або Бабілім («Ворота божі»). Пізніше греки називали це місто Вавилон, а всю країну – Вавилонією.
Вавилон був розташований у дуже зручному місці – у самому центрі Дворіччя, де найближче сходяться річки Євфрат і Тигр. Тому саме тут було зосереджено водні та караванні шляхи Передньої Азії. В усьому світі Вавилон уславився як велике й багате місто, значний торговельний центр і столиця самостійного царства.
Найбільшої могутності в ІІ тис. до н. е. досягає Вавилон за царювання Хаммурапі (1792–1750 рр. до н. е.). Прийшовши до влади, він поступово підкорив Південне та частину Північного Дворіччя. Таким чином, він контролював величезну територію з важливими торговими шляхами.
Чим уславився Хаммурапі? Цей правитель піклувався про свою державу, її господарський розвиток. За його наказом упорядковували старі та будували нові зрошувальні канали. «Хаммурапі – Благословення народів» – це назва найбільшого каналу Вавилонії. Проте найбільшої слави зажив Хаммурапі завдяки першим писаним законам. За цими законами судили тих, хто порушував установлені в державі порядки та правила. У вступі до законів цар Хаммурапі проголошує мету: «Дати сяяти справедливості в країні, щоб знищити беззаконня і зло, аби сильний не гнобив слабшого».
Закон – це письмовий документ, у якому закріплено правила, визначені державою. Роль закону полягає в регулюванні відносин у суспільстві.
Під час царювання Хаммурапі покарання були дуже жорстокими. Злочинці зазвичай мали витримати те ж саме, що вони заподіяли своїй жертві. Хаммурапі бачив справедливість у тому, аби відплатити, як кажуть, «око за око, зуб за зуб» («не спричиняй іншому такої образи чи шкоди, якої сам не хочеш зазнати»). Жорстокість вавилонських законів учені пояснюють по-різному. Одні вважають, що в стародавні часи діяв принцип залякування, а насправді суворі покарання застосовували тільки в окремих випадках. Інші вважають, що в цих законах, як у дзеркалі, відбилися суворі звичаї епохи.
Що можна довідатися про вавилонське суспільство із законів Хаммурапі?
Закони Хаммурапі є цінним історичним джерелом, за яким можна відтворити життя вавилонського суспільства. За цими законами жили всі – вільні люди й раби, багаті та бідні. Ми дізнаємося, що за тих часів у Вавилоні жили власники великих маєтків, купці, торговельні агенти, лікарі, будівельники суден і палаців, ремісники, хлібороби, раби.
Закон стояв на сторожі приватної власності: за крадіжку майна, раба чи рабині карали на смерть. Сувора кара чекала тих, хто недбало ставився до виконання своїх професійних обов’язків: укріплення дамб, каналів тощо. Якщо будівельник погано збудує будинок, що потім завалиться і когось уб’є, наприклад, сина господаря, то за це треба вбити сина будівельника. Хлібороб, із чиєї вини стався прорив греблі, через що було затоплено чужі поля, мав відшкодувати збитки всім сусідам. А якщо збитки були такі великі, що у винного бракувало коштів, то продавали усе його майно і навіть його самого, а гроші роздавали потерпілим.
Закони Хаммурапі встановлювали жорстоке покарання за наклеп, образу дітьми свого батька чи опікуна, за неправдиве свідчення. Якщо син вдарив свого батька, то йому відрубували кисть руки.
Помер Хаммурапі в 1750 р. до н. е. Правління його наступників – це роки поступового ослаблення і падіння Вавилонського царства. Знесилена внутрішніми чварами Вавилонія розпадається на дрібні держави. Близько 1600 р. до н. е. під ударами завойовників припиняє своє існування могутня держава Хаммурапі.
Із законів Хаммурапі
● Якщо злодій вкраде чуже майно, раба або рабиню чи худобу, його треба вбити. Того, хто візьме крадене, треба вбити.
● Якщо хтось сховає раба, який утік від господаря, того треба вбити. Якщо чоловік виб’є іншому око чи зламає руку, то йому треба зробити те саме.
● Якщо раб ударить вільну людину, то за це йому треба відрізати вухо. Якщо син ударить батька, йому треба відрубати руку. Якщо хтось ударить по щоці людину, рівну собі, то мусить заплатити штраф.
Міфи і легенди:
Легенда про Валтасара переповідає про те, як цар не зважав на ворога, надіючись на неприступність міських мурованих укріплень. Валтасар гуляв на черговому бенкеті, і раптом на стіні з'явилися слова "мене, текел, перес", що в перекладі означає «підраховано, зважено та розділено». Збентежений Валтасар покликав мудреця, і той пояснив - вже підраховано всі дні існування царства Валтасара, зважили його, і він виявився легкою здобиччю, , та землі Вавілону уже розділили між собою його ворогами. Вночі Валтасар був убитий, і місто впало під ударами перської армії. Про цей випадок з написом на стіні переповідає Біблія.
Немає коментарів:
Дописати коментар