Ознайомившись з теоретичним матеріалом та опрацювавши інформацію з підручника, дайте відповіді на питання тесту (до 10.02)

Код доступу 3906894

посилання
join.naurok.ua

Однією з поворотних подій в історії було завоювання Англії нормандським королем Вільгельмом. Після вирішальної битви під Гастингсом у 1066 р. він коронувався як король Вільгельм І.

Історичні подробиці

Вільгельм і його придворні розмовляли на нормандському діалекті французької мови, а за ними французькою заговорила й англійська знать. Унаслідок цього в англійській мові є чимало слів, запозичених з нормандського французького діалекту.

Вільгельм І Завойовник (1066-1087 рр.) доклав чимало зусиль для зміцнення своєї влади в Англії. Водночас його заходи сприяли й централізації держави.

Нащадки Вільгельма І Завойовника продовжували зміцнювати королівську владу.

За правління Генріха ІІ Плантагенета (1154-1189 рр.) Англійське королівство надзвичайно розширило свої кордони. До його володінь входили, крім Англії і Нормандії, спадкові володіння у Франції — Анжу, Пуату, Турень та ін. Як посаг королеви Елеонори Генріх ІІ одержав герцогство Аквітанське. При ньому розпочалося завоювання Англією Ірландії.

Зміцненню королівської влади сприяло встановлення суду присяжних.

Історичні подробиці

Суд присяжних як форма демократичного судочинства

Королівські роз'їзні судді, розглядаючи справи на місцях, залучали до розслідування особливих «присяжних» — представників місцевого рицарства і заможних землевласників. Їхні свідчення мали більшу вагу, ніж зізнання людей за старими судовими порядками (раніше винність обвинувачуваних встановлювалася за допомогою катувань вогнем, розпеченим залізом або через судовий поєдинок).

На початку ХІІІ ст. у політичному житті Англії відбулися важливі зміни. Під час третього хрестового походу, поки король Річард І Левове Серце (1189-1199 рр.) воював на Сході в хрестових походах, країною правив його брат Іоанн Безземельний (1166-1216 рр.). У зв'язку з постійними війнами Іоанн намагався збільшити податки та «щитові гроші».

Незадоволені барони, до яких долучилися рицарі, городяни і частина вільних селян, повстали проти Іоанна Безземельного. У травні 1215 р. король змушений був пристати на їхні вимоги й підписав Велику хартію вольностей, яка обмежувала владу короля.

Варто запам'ятати!

Хартія (від лат. charta — папір, грамота) — документ, який відображає вимоги певних груп людей.

Велика хартія вольностей (англійською — Magna Carta, або Big Mag) забороняла королю втручатися в церковні вибори. Ні «щитові гроші», ні інші платежі васалів він не міг тепер стягувати без згоди «загальної ради королівства», до якої належали барони.

Найважливішою в хартії була стаття 39, яка фактично захищала особисті та майнові права людини. Тоді таким правом могли користуватися лише барони.

Усім вільним було обіцяно захист від сваволі королівських чиновників. Хартія підтвердила вже існуючі права Лондона й інших міст.

Щоб контролювати виконання хартії, з баронів обиралася «Рада 25-ти». Ця рада могла розпочати воєнні дії проти короля у разі порушення ним або його управлінцями умов угоди. Таким чином, король мав дотримуватися хартії під загрозою феодальної війни.

Велика хартія вольностей (1215 р.)

Стаття 39. Жодна вільна людина не буде заарештована або ув'язнена, або позбавлена володіння, або оголошена поза законом, або вигнана, або якимось [іншим] способом знедолена, і ми не підемо на неї... інакше, як за законним вироком рівних їй і за законами країни.

• 1. Поміркуйте, у чому полягає історичне значення документа.
• 2. Чому Велику хартію вольностей можна назвати фундаментом демократії? Що справді нового запропоновано в документі?

Прийняття Великої хартії вольностей у той час мало велике історичне значення: хартія захищала не лише знать від свавілля короля, а й рицарів і городян від утисків знаті. Згодом англійці почали вважати, що цей документ захищає права всього народу.

Поразка Англії у Столітній війні викликала політичну кризу династії Ланкастерів. Боротьбу проти них очолив герцог йоркський Річард.

У 1455 р. Річарда оголосили регентом (тимчасовим правителем) королівства. Це не влаштовувало родину Ланкастерів, яка не бажала поступатися Йоркам. Палацові інтриги переросли у відкриті збройні протистояння між прибічниками двох родин, які ввійшли в історію як війна Червоної і Білої троянд. Війна Червоної і Білої троянд (1455-1485 рр.) призвела до виснаження країни та знищення значної частини англійської аристократії. У підсумку корона перейшла Генріху Тюдору, який почав правити під ім'ям Генріха VII Тюдора (1485-1503 рр.).

Щоб остаточно примирити ворожі сторони, Генріх VII одружився з єдиною представницею Йорків, а у своєму гербі поєднав червону та білу троянди (червона троянда була емблемою Ланкастерів, біла — Йорків). Війна скінчилася встановленням в Англії династії Тюдорів.