1.Перегляньте відео
2.Опрацюйте теоретичний матеріал
Середні віки залишили по собібагато грандіозних пам’яток насамперед архітектурного мистецтва. Безпорадність будівельної техніки, що вирізняла перші століття середньовіччя (приблизно до Карла Великого), змінилися великим піднесенням мистецтва зодчества у наступні віки.
Протягом ІХ – ХІІ ст. в Європі змінилися два основні архітектурні стилі – романський і готичний. Відповідно до ідеології епохи найбільша кількість пам’яток німецької готичної архітектури представлена соборними церквами різних європейських країн. Романський стиль, котрий почав розвиватися при Каролінгах, а розквіту досяг у Х – ХІІ ст., свою назву отримав від того, що був спробою наслідування стародавніх римських будівель (від лат Roma – Рим). Насправді ж романський архітектурний стиль був значно грубіший і менш досконалий, незграбний, порівняно з античним римським. У його становленні можна побачити вплив також візантійської та ісламської архітектури. Товсті стіни, відносно невисокий купол, важкі й приземкуваті колони, вузькі, невеликі вікна романських соборів явно відображають і недосконалу ще тоді будівельну техніку і саму політичну ситуацію постійних феодальних воєн, коли ті ж церкви легко перетворювалися на фортеці, де відсиджувалося від набігів лицарів місцеве населення.
З пам’яток романської архітектури найбільш відомими є собори в Пуатьє та Арле у Франції, Шлеєрі, Вормсі, Майнці, Аахені в Німеччині. Зокрема, собор у Шлеєрі почали будувати у 1025 році, під час правління Конрада ІІ. Завершили ж будівництво за Генріха ІV – саме тоді з’явилися склепінчасті перекриття, вежі й масивна апсида храму. Головним елементом оздоблення внутрішнього простору храму (інтер’єру) були фрески, мозаїки та іконопис.
Значно цікавіша і досконаліша у технічному плані архітектура готична. Готичне мистецтво народилося у резиденції французьких королів у ХІІ ст. Вперше готичні форми було використано при будівництві королівського абатства Сен-Дені. Розквіт цього стилю припадає на ХІІІ – ХV ст. Його характерною рисою є прагнення зодчого збудувати якомога вищу споруду. Місце напівкруглої склепінчастої арки посіла стрілчаста арка (у формі стріли). При чому, головним нововведенням було використання схрещення ребер стрілчастих арок. Дві «розірвані» арки розподіляли тиск ваги, що й дозволило зводити вищі будівлі. Готичні собори мали всередині багато високих ошатних колон. Їхні вікна були великі, прикрашені вітражами (розмальоване скло). Надмірні об’ємні прикраси – статуї, барельєфи, висячі арки, чудернацьке кам’яне різьблення – багато оздоблювали споруду всередені і зовні. Одна або кілька високих башт та величні портали (двері) надавали готичним храмам особливої урочистості.
Кращими пам’ятками готичного зодчества є собор Богоматері в Парижі (Нотр-дам-де-Парі), Руанський, Реймський та Шартрський собори у Франції, Лінкольський собор у Англії, Міланський собор в Італії, Празький в Чехії. Головні елементи оздобоення інтере’єрів цтх споруд – вітраж та кругла пластика.
Своєрідною візитівкою готичної архітектури по праву вважають собор Паризької Богоматері. Його почали зводити у 1163 р. на місці християнської базиліки, яка змінила свого часу староримським храм, присвячений Юпітеру. Будівництво собору завершили у 1345 р. Він вирізняється гармонійними пропорціями та чистотою ліній. Руйнування, викликані часом і людьми, спотворили первісне обличчя собору. Під час Французької революції йому загрожувало знесення. Урятувало собор від руйнування культ богині Розуму, який увів Робесп’єр. Храм присвятили цій богині. Із 1844 по 1864 рр. собор було відреставровано зодчим Віолле-де-Дюком. На верхніх бокових вежах він створив світ химер-демонів із жіночими обличчями, які дивляться на місто, що розкинулося внизу. Тепер без них уже й неможливо уявити Нотр-дам-де-Парі.
Із архітектури цивільного призначення готичного стилю найбільш відомими є міська ратуша в Брюсселі, будинок відомого французького фінансиста ХV ст. Жака Кера в Бурже, королевський замок в Амбуазі (у Франції) та інші.
Крім романського й готичного стилю, середньовічна архітектура Європи широко користувалася ще двома стилями: візантійським у Італії (у Венеції – собор святого Марка, частково – палац дожів) та мавританським (арабським) у Іспанії (найбільш відома пам’яткка – собор у Севільї, перебудований із арабської мечеті). Так, собор Св. Марка був зведений у Венеції у 829 р. за часів правління дожа Джустіано Партечіпаціо. У ньому зберігаються мощі євангеліста Марка, котрий вважається покровителем міста. Собор створений за зразком візантійських церков, він прикрашений декором зі східними елементами й обличкований мармуром. Фасад складається з п’яти аркових прогонів, між якими вирізьблені візантійські барельєфи. Серед зображень – Геракл і олень, архангел Гавриїл, св. Димитрій та Богоматір.
Немає коментарів:
Дописати коментар