Вивчаємо тему "Деколонізація Африки. Крах апартеїду ІІ половини ХХ століття". Повторюємо тему "Арабо-ізраїльські війни"
1. Пригадайте:
1. Які європейські країни володіли найбільшими колоніями в Африці у міжвоєнний період?
2. Які держави в Африці формально були незалежними у 1918–1945 рр.?
3. Які наслідки для народів Африки мала Друга світова війна?
2.Опрацюйте теоретичний матеріал
До Другої світової війни в Африці існували тільки чотири незалежні держави: Єгипет, Ефіопія, Ліберія і Південно-Африканський Союз. Найбільші колонії в регіоні належали Великій Британії, Франції, Бельгії та Португалії. Пік боротьби за незалежність у Африці припав на період із 1957 по 1962 р., коли майже весь континент звільнився від колоніалізму.
Одним із важливих наслідків Другої світової війни стало утворення держави Ізраїль. Це зумовило тривалу близькосхідну кризу, що стала центральною міжнародною проблемою.
Найбільші конфлікти на території Африки
Роки
|
Країна, події
|
1952-1960
|
Заколот руху «Мау-мау» в Кенії
|
1954-1962
|
Національно-визвольна боротьба за незалежність Алжиру
|
1955-…
|
Боротьба християнського населення на півдні Судану
|
1960-1965, 1977-1978, 1997-…
|
Громадянська війна в Демократичній Республіці Конго (Заїр – 1965-1997), сепаратистські рухи, втручання сусідніх, європейських держав, СРСР, США
|
1961-1975
|
Війна за незалежність Анголи
|
1962-1973
|
Війна за незалежність Гвінеї-Бісау
|
1963-1975
|
Війна за незалежність Мозамбіка
|
1963-1967
|
Війна Сомалі з Кенією
|
1964-1968, 1977-1978
|
Війни Сомалі з Ефіопією
|
1964 (1972) –1979
|
Громадянська війна (Війна білої і чорної громад) в Родезії
|
1966-1989
|
Боротьба Намібії за незалежність
|
1967-1970
|
Громадянська війна в Нігерії. Спроба створення на півдні країни незалежної держави Біафра
|
1968-1971, 1976-1990
|
Громадянська війна в Чаді, втручання у події Франції та Лівії
|
1975-2002
|
Громадянська війна в Анголі. Втручання у події СРСР, Куби, ПАР
|
1975-1995
|
Громадянська війна в Мозамбіку. Втручання в події СРСР і ПАР
|
1978-1979
|
Війна між Угандою і Танзанією
|
1988-1989, 1993-1994
|
Громадянська війна в Бурунді
|
1959, 1990-…
|
Громадянська війна в Руанді
|
1989-2003
|
Громадянська війна в Ліберії
|
1989-…
|
Громадянська війна в Сомалі
|
1991-2000
|
Громадянська війна в Сьєрра-Леоне
|
Протягом тривалого часу там існувала система апартеїду, боротьбу проти якого очолив Африканський національний конгрес (АНК), створений ще 1912 року. Система апартеїду була сформована на початку 60-х років (мета — створення повністю розділеного в расовому відношенні суспільства).
А п а р т е ї д — крайня форма расової дискримінації, політика позбавлення тих чи інших груп населення, залежно від їхньої раси, політичних, соціально-економічних і громадянських прав аж до примусового переселення і т. ін.
С е ґ р е ґ а ц і я — політика примусового відокремлення будь-якої групи населення за расовою або етнічною ознакою, одна з форм расової дискримінації.
Під час Другої світової війни єврейський народ зазнав жахливої катастрофи: 6 млн євреїв із 14 млн було знищено в нацистських концтаборах. Тому доречною була ідея про створення незалежної єврейської держави. Цю ідею ще наприкінці ХІХ ст. висунув австрійський журналіст Т. Герцл, а в 1897 р. сіоністським конгресом у Базелі (Швейцарія) було ухвалено рішення про утворення держави євреїв на території Палестини.
У країнах Близького Сходу після Другої світової війни розпочинається процес деколонізації й утворення нових держав, який відбувався мирним шляхом — у формі відмови Великої Британії і Франції від своїх мандатів на певні території. У 1946 р. було проголошено незалежність Йорданії і Сирії, 1955 р. — Оману, 1961 р. — Кувейту, 1967 р. — Ємену, 1971 р. — Катару і Об’єднаних Арабських Еміратів.
Переломною подією в історії близькосхідного регіону стало утворення держави Ізраїль: 29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН приймає резолюцію (№ 181), яка передбачала утворення в Палестині двох держав — єврейської та арабської. На підставі цієї резолюції 14 травня 1948 р. було проголошено створення єврейської держави Ізраїль.
Араби-палестинці своєї держави не створювали, демонструючи невизнання резолюції . Уже 15 травня 1948 р. розпочинається перша арабо-ізраїльська війна, внаслідок якої Ізраїлю відійшла значна територія, що мала належати палестинцям.
На розвиток країн Близького Сходу суттєво вплинула позиція великих держав в умовах «холодної війни»: хто надавав економічно-фінансову, військову і політичну допомогу, той і визначав політичний курс держав.
СРСР спочатку підтримував Ізраїль проти проанглійськи налаштованих арабів, але потім (з кінця 40-х — початку 50-х рр.) перейшов на бік арабів (Єгипту, Сирії) в наступних арабо-ізраїльських війнах (1956 р., 1967 р., 1973 р.). США надавали підтримку Ізраїлю з середини 50-х рр.
Вплив США відчутно посилився після переорієнтації Єгипту в сер. 70-х рр. на західну модель розвитку та організації мирного процесу в регіоні (шляхом примирення арабських країн з Ізраїлем, починаючи з Кемп-Девідської угоди 1978 р.).
Поступово Арафат переходить до ідеї створення палестинської держави не замість Ізраїлю, а поряд з ним. У грудні 1987 р. на лівому березі р. Йордан і в секторі Газа розпочалося народне повстання без застосування зброї («інтифада»). У листопаді 1988 р. Національна рада Палестини в еміграції проголосила незалежність Палестини. У 1994 р. лівий уряд Ізраїлю уклав угоду з Арафатом про надання Палестині автономії. Але після перемоги на виборах в Ізраїлі правих партій ситуація загострилася. Крах СРСР сприяв зростанню впливу США на Близькому Сході.
Спроби ро зв’язання Палестинсько ї проблеми
Дата
|
Подія
|
Кінець
50-х рр.
|
Виникнення Руху за національне визволення з Я. Арафатом у Кувейті
|
1964 р.
|
Створення Організації визволення Палестини (ОВП), голова з 1969 р. — Ясір Арафат
|
1979 р.
|
Ізраїльсько-єгипетська Кемп-Девідська угода: виводила Єгипет з війни, Ізраїль повертався на Синайський півострів. ОВП переміщується до Лівану. 1982 р. це спричинить окупацію Ізраїлем Південного Лівану
|
1987 р.
|
Початок народного повстання палестинців без застосування зброї («інтифада») на лівому березі р. Йордан і в секторі Газа
|
1988 р.
|
Проголошення незалежності Палестини Національною радою
Палестини в еміграції
|
1993 р.
|
Ізраїльсько-палестинська домовленість про надання обмеженої
автономії сектору Газа та району Єрихону у складі Ізраїлю
|
1994 р.
|
Мирний договір між Ізраїлем та Йорданією, автономія палестинців поширювалася на райони Західного берега р. Йордан
|
1995 р.
|
Ізраїльсько-палестинський договір про автономію Західного берега р. Йордан
|
2000 р.
|
Курс уряду А. Шарона на згортання Палестинської автономії. Дестабілізація ситуації в регіоні
|
2003 р.
|
Висунення президентом США Дж. Бушем нового плану врегулювання проблеми: припинення насильства обох сторін, розмежування палестинської та ізраїльської територій, проголошення незалежності Палестинської держави
|
Сирія, Ліван — республіки, Йорданія — монархія. Ліван — єдина країна у світі, де головні посади в державному керівництві обіймають за релігійною приналежністю, оскільки населення чітко поділене на чотири релігійні конфесії: християни, мусульмани-шиїти, мусульмани-суніти, друзи. Президент завжди — католик-мароніт, прем’єр-міністр — мусульманин-суніт, голова парламенту — православний (пізніше — шиїт). У 70–90‑ті рр.
Ліван пережив громадянську війну, вторгнення ізраїльських, сирійських військ. Із початку 90-х років ситуація почала стабілізуватися.
Провідні країни регіону — Єгипет, Йорданія — мають розвинену промисловість.
3.Дайте відповіді на запитання:
1. Чому становище африканських країн після здобуття незалежності залишається складним?
2. Що заважає розвитку африканських країн?
3. Визначте причини арабо-ізраїльського конфлікту. Які наслідки для прикордонних держав має цей конфлікт?
4. Охарактеризуйте сучасну політичну ситуацію в регіоні (на основі додаткового матеріалу).
Немає коментарів:
Дописати коментар