Спілкування – це досить складний процес. Кожен з нас, здобуваючи досвід , вчиться спілкуватися все життя. Задоволення чи незадоволення людини, щасливі і нещасливі хвилини в її житті прямо або опосередковано залежать від того, як складаються її стосунки з іншими людьми. Містком у цих стосунках є вміння спілкуватися. Для цього замало добре опанувати рідну мову, граматику і словник. Необхідно оволодіти мистецтвом мовлення, щоб говорити тактовно, цікаво, своєю мовою впливати на співрозмовників, вміти переконати або ж просто їх розважити. Важливо також вміти спілкуватися із знайомими і незнайомими людьми, молодими і літніми; з людьми що симпатизують нам, і з тими, хто нас недолюблює, вміти говорити вдвох, утрьох, у більшій групі, своєю мовою викликати прихильність інших.
Відомий французький письменник Антуан де Сент – Єкзюпері назвав людське спілкування найбільшою розкішшю в світі. Все життя людини – це спілкування з іншими, без спілкування людина не може бути щасливою.
Мистецтво спілкування ми вчимося у сім`ї, адже саме тут проводимо найбільше свого часу. Окрім спілкування людей між собою також є спілкування з Богом – молитва.
Спілкування може бути прямим і опосередкованим. Пряме спілкування – це спілкування у процесі безпосередніх контактів між партнерами. Опосередковане спілкування відбувається тоді, коли між учасниками спілкування існує певна просторова, часова – дистанція.
Форми спілкування : словом, мімікою, жестом, листами.
Мистецтво спілкування людина засвоює впродовж усього життя, але є необхідні елементарні правила, які треба вивчити з дитинства:
- Дослуховувати фразу до кінця.
- Не перебивати.
- Перш ніж починати говорити, сформулювати свою думку, щоб у процесі розмови не затинатись.
- Уникати слів – паразитів «е», «а», «ну».
- Слідкувати за реакцією та сприйняттям співрозмовника.
- Не нав’язувати свій стиль спілкування – не заглядати в очі, якщо співрозмовник не хоче цього, не встрявати в розмову інших без запрошення.
- Уникати надмірної сором’язливості, як рівно ж і нав’язливості
Основним у спілкуванні є взаємна ввічливість та любов. При спілкуванні слід більше слухати, ніж говорити, спокійно сприймати думки інших, а все сказане повинно будувати, а не руйнувати. Запорукою цього є доброзичливість, тактовність, врівноваженість, толерантність, співпереживання, спокій, стриманість, радість та чіткість у формулюванні думок.
Говорити – наче відчинити двері в домі, щоб вийти подихати свіжим повітрям, або запросити гостей до світлиці. Розважливість регулює відривання: двері можуть бути відчинені, зачинені або замкнені взагалі.
Неси правду туди, де панує брехня,
Віру – туди, де панує сумнів,
Злагоду – туди, де панує розбрат,
Надію – туди, де панує відчай.
Немає коментарів:
Дописати коментар