Християнська
церква була останньою опорою римської державності, яка згасала. У той час як
імператорська влада слабшала, церква міцнішала, перетворюючись на самостійну
державу в державі зі своєю ідеологією. Ще одним показником послаблення імперії
була варваризація римського суспільства.
Під
впливом Риму варварські племена перейшли до осілого способу життя,
удосконалили знаряддя праці, від натурального обміну перейшли до
товарно-грошових відносин; поступово відбулося виділення знаті, яка в усьому
намагалася наслідувати римлян.
Одночасно
з цим спостерігалося проникнення варварів у римське суспільство. Особливо
помітним був цей процес в армії. Загони варварів (ґаллів, германців,
нумідійців) відігравали помітну роль уже наприкінці періоду республіки.
Вплив
варварів на Рим особливо посилюється за часів Пізньої імперії. Діоклетіан і
Максиміан були самі за походженням іллірійцями. Найвищі командні посади в армії
обіймали їхні одноплемінники.
Для
епохи занепаду і розкладання Римської імперії характерне наслідування варварів
в аристократичному середовищі. Ставали модними довгі борода і волосся,
північний крій одягу, з'явилися черевики, панчохи і навіть шуби.
Варваризувалася також і римська кулінарія: рослинна їжа, характерна для Риму,
замінялася м'ясними та молочними стравами.
Велике переселення народів – назва масових рухів
варварських племен у напрямку Римської імперії у IV ст.
Підбиваючи
підсумок розгляду питання, слід зазначити, що в IV – V ст. Римська імперія
переживала справжню катастрофу. З усіх боків наступали варвари. У запеклій
битві під Адріанополем 378 р н.е. був розбитий і загинув
імператор Валент II. Повстання, дезертирство і
грабунки набули нечуваних доти розмірів.
Востаннє Римську імперію зібрав й об'єднав Феодосій І Великий, але це об'єднання було надзвичайно короткочасним і тривало лише один рік. Після смерті Феодосія І (395 р. н. е.) його спадкоємцями стали двоє неповнолітніх синів. Відтоді настає період глибокого розкладання державної влади — правління опікунів імператорів. Імперія була поділена на Західну і Східну. Опікунами імператорів ставали впливові германські вожді.
Неприязні відносини між східним і західним двором і ворожнеча між опікунами молодих імператорів остаточно послабили опір римлян варварам, які прорвалися через кордони.
Прочитайте параграф 52 підручника (сторінки 166-168)
Перегляньте презентаційні матеріали
Перегляньте відео
Немає коментарів:
Дописати коментар