Перегляньте відео
У багатьох місцевостях Давнього Єгипту священною твариною вважався крокодил. Ніхто в Єгипті не міг скривдити кішку — священну тварину богині Бастет. Єгиптяни й багатьох богів зображували з тілом людини та головою тварини або птаха.
Одним із головних богів вважався бог сонця Ра, що мандрував у небесному човні денним небосхилом.
По всьому Єгипту поширився культ Осіріса — бога природи, що вмирає та воскресає, і бога мертвих.
Єгиптяни вірили в життя після смерті. Загробний світ здавався їм таким самим Єгиптом, але ще більш родючим. Володарем і суддею потойбіччя вважався бог Осіріс. Він вершив суд у Великому Палаці Двох Істин. Давні єгиптяни вважали, що смерть настає тільки тому, що душа залишає тіло людини. Але душа може повернутися, і для цього потрібно зберегти тіло померлого.
У Давньому Єгипті фараона вважали живим богом. Єгиптяни вірили, що цар не вмирав, а лише покидав землю людей, сходив на свій обрій, сягав неба та зливався зі своїм творцем.
Для вшановування фараонів будували гробниці, заупокійні храми, створювали їхні статуї.
Пізнавально й цікаво
Єгиптяни навчилися бальзамувати тіло померлого, робити з нього мумію. Спочатку з тіла видаляли нутрощі, розкладаючи їх у посудини — канопи. Саме ж тіло занурювали в міцний соляний розчин. Після того, як воно набирало солі, його висушували й усередину клали різні суміші мазей, трави. Потім мумію просмолювали й обмотували багатьма тонкими полотняними бинтами. Мумію фараона клали в саркофаг і поміщали в гробниці.
Єгиптяни першими у світі створили монументальні споруди з каменю — піраміди та храми.
Найбільша з усіх єгипетських пірамід — піраміда Хеопса (2580-2560 роки до н. е.).
Поблизу пірамід можна побачити сфінкса — фігуру лежачого лева з людською головою. Надприродна міць фараона, уособлена у сфінксі, викликала страх. Тому араби називали цю фігуру «батьком жаху».
Одним зі славнозвісних храмів був храм у Карнаці. Перед храмом збереглася частина алеї з кам’яних сфінксів з тілом лева й головою барана (священної тварини бога Ра). Єгипетський архітектор спорудив найбільший колонний зал Стародавнього світу площею 5000 м2.
Для організації господарства, регулярного збирання податків, а також для ведення наукових спостережень потрібна була писемність. Давньоєгипетська писемність — ієрогліфи — виросла з піктографічного письма.
Немає коментарів:
Дописати коментар