Стереотипи ти упередження. Дискримінація

Слово «стереотип» прийшло з грецької мови: стерео — об’ємний і типос — відбиток. Його вживали в поліграфічній справі, а в суспільних науках спершу використовували як метафору, маючи на увазі шаблонне сприймання навколишньої дійсності, а потім перетворили на науковий термін.
Стереотипи — це спрощені, схематизовані, часто спотворені або навіть помилкові уявлення про якісь соціальні об’єкти (людину чи групи людей).
З одного боку, стереотипи відіграють важливу соціальну роль, бо економлять зусилля людей, даючи їм певне уявлення про складні соціальні явища й об’єкти. З другого боку — ці уявлення шаблонні, дуже спрощені. А тому часто бувають помилковими. (Наприклад: усі одесити — дотепники, все вироблене в Китаї — низької якості, Лондон — місто туманів і т. ін.). Для того, щоб стереотип активізувався, достатньо іноді простої згадки. У кожного з нас є стереотипи чоловіка, жінки, дитини, старої людини тощо.

Виокремлюють 4 основні риси стереотипів:
1) Завжди простіші, ніж реальність. 

2) Рідко бувають плодом нашого власного досвіду. Найчастіше ми набуваємо їх від тієї групи, до якої належимо, від ЗМІ.
3) Нерідко помилкові. Вони приписують конкретній людині риси, які притаманні їй лише тому, що та належить до певної групи. 

4) Дуже живучі. Навіть якщо стереотип не відповідає дійсності, люди схильні стверджувати, що це виняток, який підтверджує правило.

Упередження — це негативний стереотип. Як негативна установка щодо певної соціальної групи, упередження містить негативні емоції, які породжують нетерпимість, несправедливість, грубість, аморальність та інші форми ворожої поведінки. Демонстрування або, навпаки, приховування упереджень багато в чому залежить від панівних норм у суспільстві, які своєю чергою можуть бути обумовлені політичними або ідеологічними реаліями. Так, наприклад, тоталітарні режими навіть спеціально культивують і заохочують упередження у формі класової, національної або расової ненависті. У СРСР і нацистській Німеччині кримінально переслідували і фізично знищували не тільки класові або національні групи, а й гомосексуалістів, деякі релігійні групи.

Кожному з нас відомі різні забобони: про чорного кота, про 13-те число, про те, що не можна нічого передавати через поріг та багато інших. Деякі з них знають у всьому світі, інші — в окремих колах людей, а деякі ми взагалі самі вигадуємо, наприклад про якусь деталь нашого гардеробу, у якій нам обов’язково пощастить.
Забобон – це різновид марновірства, віра в якісь чарівні сили, які можуть нашкодити або допомогти. Проте цей термін уживають також і в соціологічній науці.

Забобон — це негативне або вороже ставлення до якоїсь групи людей, що ґрунтується на узагальненнях і неповній або викривленій інформації.

Забобони — це приблизно те саме, що й упередження, відмінність полягає в тому, що упередження — це вже наявні переконання, а забобони — пізнавальні установки, виходячи з яких людина розмірковує про певні об’єкти, оцінює їх.

Упередження не передбачають відповідних дій людини щодо певного об’єкта, в той час як забобони не тільки передбачають, а і спрямовують ці дії. Забобони (як побутові, так і соціальні) виникають у разі браку реальних знань, унаслідок чого індивід некритично сприймає судження свого оточення. Вплинути на формування або закріплення забобону може і відповідний життєвий досвід індивіда, емоційно пережитий, але недостатньо критично осмислений.

Дискримінація (англ. discrimination — розрізнення, виділення, неоднакове ставлення) — це обумовлені упередженнями (негативними стереотипами), несправедливі дії щодо членів певних соціальних груп. Якщо, наприклад, людина відмовляється потиснути руку представникові іншої раси, то це расова дискримінація. Якщо під час призначення на керівну посаду перевагу віддають лише жінкам або лише чоловікам, то це ґендерна дискримінація. Якщо людину відмовляються брати на роботу тільки через те, що вона «занадто молода» або «занадто стара», то це вікова дискримінація. Однак дискримінація може виражатися і в жорстокіших формах, коли відбуваються вже т. зв. «злочини ненависті».  

Ксенофо́бія (від грец. ξένος (ксенос), що означає «чужинець», «незнайомець», та φόβος (фобос), що означає «страх») — різке несприйняття особою чи національною лінгвокультурною спільнотою чужої культури, мови, поведінки, манери спілкування тощо. На рівні державної політики може виявлятися як дискримінація за національно-культурними ознаками[1].

Біологічна ксенофобія є природним механізмом захисту людини, її світогляду, переконань, культури від потенційно небезпечного впливу чужого та незнайомого, своєрідна соціальна проекція інстинкту самозбереження. Ксенофобія може проявляти себе у багатьох формах, зокрема, у вигляді расизму, антисемітизмі, упередженому ставленні до деяких національностей, дискримінації мігрантів, біженців тощо.Найпоширенішими формами дискримінації є такі:

Расизм. Це складне соціально-психологічне явище: расові стереотипи, упередження, дискримінаця. Зазвичай під расизмом розуміють дискримінаційні дії, які ображають людей лише на тій підставі, що вони є членами певної расової групи.

Етнічна дискримінація. Це явище подібне до расизму. Якщо у випадку з расизмом людина зазнає дискримінації через колір шкіри, то етнічна дискримінація виражається в дискримінації людей через їхню національну належність.

Опрацюйте тему 3 підручника (сторінки 56-59)

Дайте відповіді на питання тесту посилання

join.naurok.ua  Код доступу 8202049