Блог учителя історії Фененко Любов Миколаївни: Поділи Речі Посполитої: зміни у становищі Правобережної України та західноукраїнських земель

Зверніть увагу — це важливо!

Серед причин поділів Речі Посполитої можна виділити кілька основних.

Внутрішньополітичні. Боротьба за польський трон часто призводила до збройного протистояння між союзами магнатів і шляхти. Шляхта обирала нового короля, а обравши - жорстко контролювала через рішення сейму. Вольності шляхетські у XVIII ст. дійшли до того, що кожен шляхтич-депутат у сеймі мав право «вето» — одноосібного скасування будь-якої постанови. Це робило державу слабкою і майже некерованою.

Економічні. Починаючи з Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, в Речі Посполитій почався економічний спад. Наступні війни та повстання завдавали величезних розорень і господарських втрат. Ні сейм, ні король не підтримували вітчизняне виробництво: за кордон вивозилась сировина, а завозилися готові вироби. Річ Посполита програвала Росії у конкурентній торгівлі на Балтійському морі. До того ж шляхетська республіка не мала ефективної податкової системи та дієздатної армії.

Зовнішньополітичні. З ослабленням Речі Посполитої, зросло втручання Франції, Швеції, Австрії, Росії у її внутрішні справи через підтримку різних угрупувань шляхти. 1717 р. Московське царство виступило «замирювачем» між королем і шляхтою. Під загрозою військ Петра І сейм 1717 р. прийняв усі умови договору, продиктовані Росією, та увійшов в історію як «Німий сейм». Російський вплив на польську політику зростав і надалі. Останні польські королі фактично були ставлениками російських імператорів. Водночас набирали потуги сусідні Австрія та Пруссія. Ослаблена Річ Посполита стала ідеальним об’єктом для розчленування.

Поділи Речі Посполитої. Буковина

Зверніть увагу — це важливо!

Перший поділ Речі Посполитої відбувся у 1772 р. Австрія приєднала Галичину, частину Волині і Поділля, а також землі на південь і схід від Кракова. До Росії відійшла Східна Білорусія і частина Лівонії. До Пруссії - північно-західна Польща з Ґданськом. За Другим поділом 1793 р., до Росії увійшли Київщина, Брацлавщина, Поділля, частина Волині та центральна Білорусія. Пруссія забрала собі західні польські землі. До перемовин про перші два поділи залучали польського короля і за них навіть голосував сейм.

У результаті Третього поділу 1795 р. Росія поширила владу на Західну Волинь і Західну Білорусію та Литву. До Пруссії відійшла Центральна Польща з Варшавою, до Австрії - Люблін і Краків з прилеглими землями. До Петербурга було вивезено всі польські та литовські державні архіви. Так 1795 р. Річ Посполита припинила своє існування.

Зверніть увагу — це важливо!

Після поділів Речі Посполитої на приєднаних до Російської імперії землях було ліквідовано воєводства, а натомість у 1797 р. створено Київську (центр - Київ), Подільську (Кам’янець-Подільський) і Волинську (Житомир) губернії, які управлялися губернаторами. Губернії, в свою чергу, ділилися на повіти, які очолювали справники.

У соціальній (суспільній) сфері Російська імперія діяла традиційно. Шляхтичам було даровано титули дворян, греко-католицьку церкву почали силоміць повертати до православ’я і, водночас, утискати церкву римо-католицьку. Щоб якось «розбавити» українське населення краю, імперський уряд заохочував переселення сюди болгар, росіян, євреїв, німців та представників інших національностей, створюючи їм пільгові умови. Натомість становище селян-кріпаків, якими були переважно українці, залишилося таким же складним, як і раніше, хіба що душу зігрівали думи та легенди про козацьке минуле, а забутися від тяжкої праці допомагала українська пісня.

У містах ситуація була краща. На них поширилася дія «Жалуваної грамоти містам» 1785 р., згідно якої містом мала управляти виборна міська дума, яка перейняла функції магістрату. Вона мала право відкривати майстерні, засновувати школи, влаштовувати торги і ярмарки, утримувати та передавати в оренду корчми і харчевні. Міста також володіли прилеглими угіддями та водоймами. В українських містах почали з’являтися перші мануфактури та регулярний поштовий зв’язок. У містах мешкало безліч різного люду, але повноправними городянами вважалися лише власники будинку чи землі у місті.