Велика Британія як одна із провідних держав Антанти у результаті перемоги в Першій світовій війні отримала мандат на значну частину німецької і турецької колоніальної спадщини. Був розгромлений її головний супротивник - Німеччина, але перемога дісталася дорогою ціною. Людські втрати становили 750 тис. убитими, 1,7 млн пораненими, країна втратила більше третини національного багатства, скоротився випуск промислової продукції, зменшився торговельний флот. Зі світового кредитора Англія перетворилася на боржника.
Наприкінці 1918 р. в Англії відбулися парламентські вибори, на яких перемогу здобув блок консерваторів і лібералів. Лейбористи отримали 59 місць у палаті громад. Уряд знову очолив Ллойд Джордж.
Внутрішня політика уряду полягала у подоланні повоєнних кризових явищ, пов'язаних зі структурною перебудовою економіки, впровадженням державного регулювання економічних і соціальних процесів. Було прийнято програму допомоги безробітним і будівництва дешевого житла для незаможних тощо.
У зовнішній політиці Ллойда Джорджа важливе місце посідала боротьба з Радянською Росією. На початку 1919 р. Велика Британія разом з Францією і США розпочали проти неї воєнну інтервенцію, а в радянсько-польській війні підтримала Польщу. Британські домініони - Канада, Австралія і Південно-Африканський Союз - отримали статус автономних держав у складі Британської імперії. У 1921 р. англійська колонія Ірландія дістала статус домініоне (шість графств у Північній Ірландії з переважно протестантським населенням, а не католицьким, як у решті Ірландії, залишились у складі Великої Британії).
Уряд Ллойда Джорджа виявився неспроможним подолати фінансові негаразди. Купівельна спроможність населення падала. У 1919-1923 рр. ширився страйковий рух. Особливо гострий конфлікт виник у 1921 р. між власниками і шахтарями.
1923 р. в Англії відбулися чергові вибори. Ліберали і лейбористи, які збільшили своє представництво в палаті громад, домовилися про коаліцію, і на початку 1924 р. прем'єр-міністром став лідер лейбористів Джеймс Рамсей Макдональд. Уряд удосконалив систему страхування та соціального забезпечення, скоротив непрямі податки, встановив дипломатичні відносини з СРСР. Парламентські вибори в жовтні 1924 р. лейбористи програли. Однопартійний уряд консерваторів очолив Стенлі Болдуїн.
У1925-1926 рр. у країні загострилися соціальні суперечності. У середині 1925 р. власники вугільних шахт оголосили про закриття нерентабельних копалень, якщо федерація гірників не погодиться на зниження заробітної плати, подовжений робочий день, скорочення кількості робітників тощо. У травні 1926 р. розпочався загальний страйк шахтарів. Уряд оголосив про введення надзвичайного стану. Верховний суд виніс рішення про незаконність страйку. Семимісячна боротьба англійських шахтарів зазнала поразки. У листопаді 1926 р., незважаючи на значну матеріальну і фінансову допомогу з боку Радянського Союзу, страйк гірників припинився.
- 1927 р. парламент прийняв закон про промислові конфлікти і тред-юніони, яким вводився спеціальний "охолоджувальний" період між оголошенням і початком страйку, а організаторів неконституційних страйків та їх учасників штрафували; заборонялося масове пікетування, обмежувалися внески профспілок на потреби Лейбористської партії. Антипрофспілкове законодавство уряду Болдуїна ускладнило становище робітників.
- 1927 р. Велика Британія розірвала дипломатичні відносини з СРСР. В умовах світової економічної кризи1, що в 1929 р. охопила і цю країну, масового безробіття, зростання страйкового руху знову посилилися позиції лейбористів. На виборах 1929 р. вони домоглися абсолютної більшості і сформували однопартійний уряд на чолі з Макдональдом. Він спробував подолати кризу зниженням державних видатків, зокрема скороченням допомоги безробітним, допомогою приватному капіталу. Проте його зусилля виявилися марними: падіння виробництва тривало у таких провідних галузях, як металургійна, вугільна, суднобудівна, і становило 60 %. Кількість безробітних у 1933 р. досягла 3 млн осіб. В умовах цілковитої депресії уряд у 1931 р. пішов у відставку. На парламентських виборах того самого року лейбористи зазнали поразки.
До початку Другої світової війни економіка досягла докризового рівня. Причиною швидкого економічного підйому кінця 30-х років було збільшення капіталовкладень у промисловість і розширення військового виробництва. Але безробіття залишалось високим.Макдональд, який з групою своїх прихильників вийшов із партії, сформував "Національний кабінет", залучивши до нього консерваторів і націонал-лібералів. Головною метою їхньої політики були спроби вийти з кризи шляхом зниження соціальних витрат, заробітної плати службовцям, підвищення митних податків на товари, що ввозилися в країну. У 1934 р. країна вийшла зі стану економічної кризи.
У 1935 р. Макдональд пішов у відставку, а прем'єр-міністром став лідер консерваторів Болдуїн. У 1937 р. на чолі уряду став консерватор Невілл Чемберлен. Уряд Чемберлена здійснював широку програму озброєнь. У 1939 р. в мирних умовах було введено загальну військову повинність. У сфері зовнішньої політики "національний уряд" Болдуїна - Чемберлена фактично потурав агресії фашистської Німеччини та Італії: з Німеччиною було укладено військово-морську угоду, що дало можливість останній створити надводний і підводний флот; не протидіяв загарбанню Італією Ефіопії, під час громадянської війни в Іспанії проголосив політику "невтручання", що сприяло італо-німецькій інтервенції проти республіканського уряду. При потуранні Великої Британії Німеччина у 1938 р. приєднала до себе Австрію.
Агресія Японії проти Китаю в 1937 р. погіршила англо-японські відносини, але Велика Британія лише обмежилася осудженням дій японських мілітаристів.
Від політики "невтручання" уряд перейшов до політики безпосередніх поступок агресорам. 1938 р. Англія стала ініціатором ганебного мюнхенського зговору щодо розчленування Чехословаччини і її поглинання Німеччиною. 1939 р. Англія і Франція уклали угоду про взаємну допомогу в разі агресії з боку третьої держави; вони надали гарантії безпеки Польщі, Румуни та Греції, а також розпочали переговори з СРСР. Безуспішний хід англо-французько-радянських переговорів призвів у серпні 1939 р. до німецько-радянської змови, що відкрив шлях до розв'язання Другої світової війни.
Немає коментарів:
Дописати коментар