По смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. було заборонено вибори нового гетьмана України, а вся влада в Гетьманщині була передана «Правлінню гетьманського уряду», який всіляко обмежував і утискав права козаків. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення.
Сподівання на покращення становища були пов’язані зі сходженням на імператорський престол доньки Петра І Єлизавети Петрівни у листопаді 1741 р. в результаті палацового перевороту. Такі сподівання базувалися на тому, що серед оточення імператриці було чимало українців, а Олексій Розумовський був її фаворитом.
Уже скоро сподівання стали справджуватися. Зміни, що торкнулися Гетьманщини, Слобідської України були зумовлені не лише особливими відносинами імператриці зі своїми наближеними. До цього штовхали як зовнішні обставини (загроза війн з Османською імперією, Пруссією, а українські землі були значним джерелом людських і матеріальних ресурсів), так і нагнітанням соціальної напруги.
Уже 1742 р. було відновлено київську метрополію. Наступного року скасовуються нововведення в Слобідській Україні.
Під час перебування імператриці в Києві (1744 р.) старшина звернулась до неї з проханням дозволити обрати гетьмана. Імператриця не заперечувала, проте конкретних обіцянок не давала. У травні 1747 р. з’явилось відповідне розпорядження, згідно з яким у березні 1750 р. в Глухові розширена Старшинська рада обрала гетьманом брата Олексія Розумовського Кирила (1728—1803).
Постать в історії
Олексій Розумовський походив із родини козака Григорія Розума з Чернігівщини. Дитинство і юність його минали на хуторі Лемеші. Він займався звичними для сільського юнака справами. Маючи чудовий голос і музичний слух, час від часу співав у церковому хорі сусіднього села. Улітку 1731 р. до цих міст завітав полковник Федір Вишневський, який мав набрати хлопчиків для придворного хору імператриці Анни. Зачарований співом Олексія, полковник забрав 22-річного козака до Петербурга. Там сталося несподіване: у вродливого юнака закохалась донька Петра І Єлизавета. Звичайно, про офіційний шлюб між ними не могло бути й мови. Є свідчення, що імператриця й Олексій, який вже став Розумовським, восени 1742 р. взяли таємний шлюб, повінчавшись в одній із церков.
Олексій прийняв найактивнішу участь в організації перевороту, у результаті якого на престол зійшла Єлизавета. Здобувши владу, імператриця не забула про О. Розумовського. Своїм указом вона надала йому чин генерал - поручика, обер-єгермейстером імператорського двору, нагородила орденом Андрія Первозванного, призначила управителем усіх своїх маетностей. Через деякий час було присвоєно титул графа Римського, а згодом — Російської імперії.
За часів Олексія Розумовського при імператорському дворі було все модне українське: при дворі грали бандуристи, на бенкетах подавались українські страви. Дедалі більше українців стали призначати на різні адміністративні посади. Не забув Олексій про свого брата. Кирила узяв до себе, допоміг здобути освіту — спочатку в Петербурзі, а згодом у Німеччині, Італії, Франції. У 17 років Кирило став графом Російської імперії. У 1746 р. він повернувся із-за кордону і був призначеним президентом Петербурської академії наук. Цього ж року він одружився з родичкою Єлизавети графинею Катериною Наришкіною. Далі молодому хлопцеві судилося стати останнім гетьманом України.
«Скасування козацького устрою на Слобожанщині».
|
Етап |
Рік |
Зміст |
|
I |
1700 р. |
Петро І
зробив перший значний крок до обмеження автономії слобідських полків,
запровадивши козацький реєстр, до якого вписали 3,5 тис. козаків, які несли
постійну військову службу |
|
II |
1718 р. |
Охтирський,
Харківська полки підпорядковуються київському, а Ізюмський і Острозький –
воронезькому військовому губернатору |
|
III |
1726 р. |
Козацькі
полки Слобідської України було передано у відання Військової колегії, у
кожному полку створювалася регулярна рота |
|
IV |
1732 р. |
Указом
цариці Анни Іванівни козацькі полки перетворено на армійські, полковників
названо прем’єр-майорами, ліквідовано право займанщини, запроваджено подушний
податок, заборонено вільний вихід із Слобожанщини |
|
V |
1743 р. |
Імператриця
Єлизавета Петрівна, скасувавши указ 1732 р., відновила автономію Слобідської
України, однак зобов’язала утримувати там чотири армійських полки |
|
VI |
1749 р. |
Козакам
заборонено залишати не лише Слобожанщину, а й свої полки |
|
VII |
1765 р. |
Катерина
ІІ ліквідувала козацькі полки, замість яких створила Харківський, Уланський,
Сумський, Острогозький, Охтирський, Ізюмський, Ізюмський гусарські полки.
Козаків було позбавлено давніх привілеїв і перетворено на військових
обивателів, змушених сплачувати подушний податок. |
Додатковий матеріал
Ставши гетьманом, К. Розумовський домігся підпорядкування собі Запорожжя, а згодом Києва. Отримав право самостійно призначати полковників та роздавати землі. Відновив традицію скликання Старшинських рад (з’їздів), які набрали значення станово-представницького органу. Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією.
Незважаючи на те, що гетьман та його брат мали значний вплив при петербурзькому дворі, такі дії викликали занепокоєння. У 1754 р. з’явилась ціла низка указів, що обмежували владу гетьмана. До К. Розумовського було приставлено радника, заборонено самостійно призначати полковників. Відтепер гетьман міг лише пропонувати кандидатуру. Гетьман був зобов’язаний постійно звітувати про прибутки й видатки Скарбу, скасувати кордони між Україною та Росією, мито на ввезення російських товарів, державні митниці, що давали гетьманському уряду 50 тис. крб щороку. У відповідь на клопотання відновити самостійні зовнішньополітичні відносини Гетьманщини Розумовський отримав категоричну відмову.
Ці обмеження не зупинили реформаторської діяльності гетьмана. Протягом 1760—1763 pp. була здійснена судова реформа, що започаткувала розмежування влади на виконавчу і судову. Вищою судовою інстанцією став Генеральний суд, у складі якого, окрім двох генеральних суддів, перебували виборні особи (по одній від полку). У свою чергу, полки (їх налічувалося 10) поділялися на два судові повіти, у яких створювалися земський (для розгляду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду межових справ) суди; у кожному полку створювався також городський (для розгляду кримінальних справ) суд, на чолі якого стояв полковник. Судді обиралися старшиною. Скасовувалися судові функції Генеральної військової канцелярії. Таким чином Гетьманщина мала перетворитися з військової на світську державу. Поряд зі змінами в судочинстві продовжувалася робота із систематизації законів Гетьманщини, що розпочалась ще за Апостола. Але завершити цю справу останній гетьман не встиг.
К. Розумовський здійснив перетворення в армії та освіті. Так, усі козаки відтепер мали однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформу — синій мундир із червоним коміром, білі штани й різнокольорові шапки. Запроваджувалася муштра. Упорядковувалася і вдосконалювалася артилерія. В усіх полках відкривалися школи для навчання козацьких дітей. Гетьман також мав намір відкрити університети в Києві та Батурині. Першим університетом стала оновлена Києво-Могилянська академія.
Тим часом у Петербурзі відбулись кардинальні зміни, які мали безпосередній вплив на подальшу долю України.
Немає коментарів:
Дописати коментар