Поняття та ознаки права

 

В Стародавній Греції існував міф про те, що створюючи людей боги наділили їх всілякими талантами та вміннями. Так з’явилися ковалі, землероби, ткачі, гончарі.  Користуючись дарами богів люди навчилися обробляти землю, виготовляти знаряддя праці, та прикраси, будувати собі будинки. Але боги забули навчити людей піклуватися по своїх близьких, дослухатися до думки інших. Тому коли люди збиралися для загальної справи, наприклад, збудувати новий храм між ними постійно виникали конфлікти та суперечки.  Часто люди вирішували їх не словом, а силою. Така поведінка людей не сподобалася богам, і тоді Громовержець Зевс наказав наділити людей почуттями сорому та правди.  Боги Олімпу були здивовані мудрістю Зевса, та все ж  задали йому питання: «Як поділити правду та сором серед людей», тому що боги дарували вміння вибірково і конкретно кожній людині. На це Зевс відповів,  що соромом та правдою необхідно наділити кожну людину,  інакше на Землі не залишиться ні міст, ні держав, ні народів. Згодом боги наділили греків ще цілою купою заборон, правил, обов’язків, тобто змусили людей керуватися певними нормами поведінки в суспільстві за для того щоб вони «не наламали дров». Сьогодні такі подарунки богів прийнято відносити до соціальних норм.

Соціальні норми – це загально прийняті правила, що встановлюють кордони  дозволеної  поведінки людини в суспільстві.

Давайте порівняємо з визначенням соц. норм.

1. Соціальні норми: поняття й види.

Прийнято виділяти наступні види соціальних норм:

    По своїй направленості;

    По ступеню обов’язковості;

    По формі;

    По сфері застосування.

В залежності від направленості: заборонні норми, та дозвільні норми  (від слова дозволяти) Наприклад, правила дорожнього руху. Заборонено переходити дорогу на червоне світло світлофора, дозволено переходити дорогу на зелене світло світлофору.

По ступеню обов’язковості прийнято виділяти: норми правила – це обов’язкові правила поведінки в суспільстві. Наприклад військові вітаючись обов’язково повинні віддавати честь. Та норми очікування – це правила поведінки порушення яких не тягне за собою суворого покарання. Наприклад, не запізнюватися на заходи. (ми очікуємо,  що люди не будуть запізнюватися, але суворого покарання за порушення цієї норми не має)

В залежності від форми  їх поділяють на формальні та неформальні норми.  Формальні норми – це спеціально створені та чітко прописані правила та норми поведінки людини в суспільстві, за порушення яких вона несе відповідальність, аж до конкретного покарання.

Як правило ці норми закріплені в законах (закон – «кон» - кордон,межа; «за» зупинка, заборона руху,). Слідкувати за охороною формальних норм в державі покликані спеціальні органи які називають правоохоронними. Правоохоронні органи це уповноважені державою структури які здійснюють контроль над дотриманням законності та правопорядку, а також захист прав і свобод  людини і боротьбу зі злочинністю.

В Україні до правоохоронних органів відносяться різноманітні міністерства, комітети. Наприклад: міністерство юстиції, міністерство внутрішніх прав до складу якого входять органи внутрішніх сил та поліція, Служба безпеки України, Служба  зовнішньої розвідки України, Генеральний прокурор,  Конституційний  Суд України, Верховний  Суд України, прикордонна служба  України,  розвідувальний  орган,  Міністерство оборони України, Слідчий комітет, виконавча служба,  таможенна служба.

Неформальні норми - це правила, що історично виникли в процесі розвитку суспільства, яких люди дотримуються в повсякденному житті та керуються ними для прийняття якихось рішень. Головною ознакою неформальних норм є те що людина дотримується їх добровільно, без примусу зі сторони суспільства та держави. Але їх дотримання забезпечується впливом суспільства на конкретну людину, тобто силою суспільної думки, а саме осуд, несхвалення якихось дій та вчинків людини

По сфері застосування. 

Моральні норми – це правила поведінки порушення яких викликає осуд суспільства. Як правило норми моралі полягають в уявленні людини про добро і зло,  погане і хороше, допустиму та недопустиму поведінку. Релігійні норми – це правила поведінки прийняті в релігійних об'єднаннях. Наприклад, у прибічників християнства, ісламу, буддизму. Політичні норми – це правіла що регулюють відносини між суспільством та державою в політичній сфері з приводу державної влади (її завоювання, утримання, використання). Естетичні норми закріплюють уявлення людини про красиве та некрасиве. Як правило ці уявлення є індивідуальними для кожної людини. Правові норми – це прийняті норми поведінки для людей в суспільстві, що встановлюються та охороняються державою.

Як ви могли помітити сфера застосування моральних і правових норм по більшій частині співпадають. 

Моральні норми – це правила поведінки порушення яких викликає осуд суспільства.

Правові норми – це прийняті норми поведінки для людей в суспільстві, що встановлюються та охороняються державою.

Але чим же вони відрізняються. 

По-перше, моральні норми це поняття людей про добро і зло, чи про погане та хороше. Ці поняття формувались в розумінні людей поступово, та з розвитком людини. Більш того уявлення людей про добро та зло для кожного суспільства індивідуальні. Наприклад, під час зустрічі християнського місіонера з представником одного з африканських племен, відбувся наступний діалог:

-         Ти знаєш у чому різниця між добром та злом?

-         Звісно. Добро – це коли я украду скот та чужих дружин, а зло – це коли у мене вкрадуть.

Як ми бачимо дана мораль є цілком прийнятною для африканського племені, але не прийнятна для нашого суспільства. Так ось, на відміну від моральних правові норми вступають в сулу відразу після прийняття відповідного рішення і практично однакові для всіх суспільств. Відповідно до правової норми крадіжка майна, та людини вважається злочином, тобто порушенням правової норми за яке порушника наздожене покарання.

По-друге, правові норми на відміну від моральних встановлюються та закріплюються державою в спеціальних нормативно правових актах: законах,  декретах, підзаконних актах. В них точно та детально закріплені вимоги до поведінки людей в суспільстві.

З цього можна зробити висновок, що норми права на відміну від моральних обов’язкові для виконання усіма незалежно від відношення до прав тих чи інших людей. Наприклад в Конституції України ст.68 закріплено положення відповідно до якого всі громадяни повинні дотримуватися Конституції та законів. …  Це положення розповсюджується на всіх хто знаходиться на території держави. Тому що цей обов’язок не може мати винятків і лежить в основі забезпечення законності та правопорядку. І навіть не знання правових норм не спасе від відповідальності за їх порушення. Ще давні римляни говорили про те, що незнання закону не звільняє від відповідальності. Наприклад, скільки б вбивця не говорив, що не знав що цього робити не можна і наступного разу він цього не зробить його ні хто не звільнить від покарання.

По-третє, моральні норми діють в усіх сферах суспільного життя, а правові діють тільки у найбільш важливих з точки зору держави областях суспільного життя. Наприклад, не існує нормативно-правових актів регламентуючих правила та закони дружби, це область моралі, але не права.

В четвертих, норми права розраховані на багаторазовість використання. Тобто правова норма не встановлюється знову після кожного нового правопорушення, а діє постійно.

 В п’ятих, контроль за виконанням правових норм здійснюють державні правоохоронні органи. (міністерство юстиції, міністерство внутрішніх прав до складу якого входять органи внутрішніх сил та поліція, Служба безпеки України, Служба  зовнішньої розвідки України, Генеральний прокурор,  Конституційний  Суд України, Верховний  Суд України, прикордонна служба  України,  розвідувальний  орган,  Міністерство оборони України, Слідчий комітет, виконавча служба,  таможень служба). В їх обов’язки входе займатися правоохоронною діяльністю.

Правоохоронна діяльність -  це особливий від державної діяльності який здійснюється за допомогою застосування різноманітних правових норм з метою охорони правопорядку в державі.

2. Поняття та ознаки права.

Таким чином ми можемо з вами говорити, що право – це система норм та правил які є обов’язковими для виконання людьми та гарантовані державою. 

Кажучи словами Віктора Гюго: «Право – це все,  що істинне та справедливе». 

Право як і люба правова норма забороняє або дозволяє людині здійснювати будь які дії. Наприклад, переходити дорогу можна лише на зелене світло світлофора, порушення цього правила потягне за собою штраф. Право, також категорично забороняє людям здійснювати  певні дії наслідком яких можуть стати негативні наслідки не лише для конкретної людини, а й для всього суспільства в цілому. Наприклад, заборонено брати без дозволу чужі речи, або товари в магазині не заплативши за них, хуліганити та здійснювати інші противоправні вчинки. За це обов'язково наступить відповідне покарання.  В той же час право дозволяє людині самостійно розпоряджатися своїм майном, відстоювати свою правоту в суді, бути членом спілки, або партії і багато чого іншого.

2.Функції права. (законспектуйте до зошита)

Прийнято виділяти наступні функції права.

Регулятивна – виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом визначення правил поведінки людей в різних ситуаціях. Таким чином право вносить певний порядок в життя суспільства та держави.

Правоохоронна – направлена на охорону найбільш значимих суспільних відносин, вона реалізується шляхом застосування спеціальних правових норм. Наприклад, норми права забороняють порушувати закони встановлені державою.

Оцінювальна  - дозволяє нормам права виступати  якості критерія  оцінки чиїхось  вчинків.

Виховна – право впливає на поведінку людей і закликане виховувати в людях справедливість, добро, гуманізм та законослухняність.

Право грає головну роль в системі соціальних норм сучасного суспільства.

Ми можемо говорити про те що право виступає своєрідною мірою свободи поведінки людини в суспільстві. Встановлюючи кордони загальноприйнятій поведінці людей по відношенню одне до одного. Кожна людина може досягати своїх цілей використовуючи різноманітні варіанти поведінки. В цьому проявляється його незалежність, свобода вибору та рішення. Та право є виразником інтересів суспільства і держави в цілому. воно не лише обмежує можливість вибору але й забороняє здійснювати не бажані для досягнення людиною поставленої мети.

1.     Джерела (форми) права: поняття й види, правові акти. 

2.     Принцип верховенства закону, систематизація правових актів.

Верховенство закону — це принцип, що визначає провідну, визначальну роль закону в правовій системі, яка забезпечується його найвищою юридич­ною силою щодо будь-яких інших актів.

Принцип верховенства закону вимагає, щоб діяльність усіх органів дер­жавної влади здійснювалася на правовій основі та відповідала умовам легітимності (у перекладі з латинської Lех — закон). Легітимною визнається законна влада, утворена відповідно до процедури, передбаченої законами.

Правова держава передбачає, що підзаконність державної влади (прин­цип верховенства закону) доповнюється визнанням за окремою особою невід'ємних і невідчужуваних прав, які передують самій державі. Тому н правовій державі принцип верховенства закону доповнюється принципом верховенства права. Принцип верховенства права означає, що для правової держави є необхідним, але зовсім не достатнім, щоб усі, зокрема і сама держава, дотримувались законів. Необхідно також, щоб ці закони були справедливими, виражали однакову для всіх міру (норму) свободи людини.

Дайте відповіді на питання тесту до 21.00 30.10

Код доступу 3670327

 посилання
join.naurok.ua