Соціально-економічне становище земель підавстрійської України. Початок національного відродження. "Русалка Дністровая" та її автори

У 70-х роках XVIII століття, після першого поділу Речі Посполитої, Галичина опинилася в складі Австрійської імперії. Разом з частиною польських земель, вона утворила Королівство Галичини та Лодомерії. Хоча Лодомерія пізніше відійшла Росії, Східна Галичина не була самотньою землею з українським населенням у складі Австрійської імперії. Ще з XVII століття там перебувало Закарпаття у складі Угорського королівства. А в кінці XVIII століття у складі окремого округу до Галичини та Лодомерії приєднали Північну Буковину з містом Чернівці.

Західноукраїнські землі були строкатими етнічно: хоча більшість населення становили українці, у Східній Галичині значною була частка поляків та євреїв; у Північній Буковині — румунів; а на Закарпатті - угорців, румунів та поляків. З приходом австрійської адміністрації, у статусі чиновників на управлінців, на західноукраїнські землі переїздили також німці.

Суспільство продовжувало ділитися на стани: шляхту, духовенство, міщан та селян. Більшість українців проживала у селах. Лише незначна кількість належала до інших, більш привілейованих станів. Тому до соціальних відмінностей, значною мірою додавалися й національні. Найбільші міста — Львів, Броди, Ужгород, Чернівці, Тернопіль — були переважно не українськими.

Зміни, пов'язані з промисловим переворотом та індустріалізацією, відбувалися досить повільно.

Селяни вдавалися до саботування нестерпних повинностей, масових втеч, бунтів та навіть збройних виступів. Найчисленнішими стали холерні бунти на Закарпатті у 1831 році та повстання Лук'яна Кобилиці на Буковині у 1843-1844 роках. Неписьменний селянин Кобилиця підбурив інших, не менш неписьменних селян самовільно захопити пасовиська та луги у своїй окрузі. Він стверджував, що має дозвіл від самого цісара, тобто австрійського імператора. Насправді ж, Кобилиця купив звичайну книгу про права й повинності жителів гір, де йшлося зовсім про інше. Але перевірити ніхто не зміг. Повстання набуло значних масштабів. Кобилицю прозвали «гуцульським королем». Придушити повстання вдалося лише втручанням урядових військ.

Українське населення західноукраїнських земель перебувало у не завидному становищі. Йому було складно долучатися до всіх передових тенденцій ХІХ століття. На відміну від Наддніпрянщини, тут не міг сформуватися свій прошарок інтелігенції. Тому прапор діячів українського національного відродження несподівано перейняли греко-католицькі священики. В межах освітніх та релігійних реформ Марії-Терезії та Йосипа ІІ, греко-католицькі священики отримали можливість здобувати вищу духовну освіту у семінаріях Європи на рівні з католиками. І ця деталь відіграла роль.

Діячів національного відродження на західноукраїнських землях ми називаємо «будителями».

Першим осередком «будительства» стало Закарпаття, а саме Мукачівська семінарія наприкінці ХVIII століття.У середині ХІХ століття сп раву підхопив священик Олександр Духнович. Він почав писати власні твори народною мовою жителів Закарпаття, називав себе «русином», а також видав цією мовою буквар.

По той бік Карпат, у 1816 році у місті Перемишль виникло Товариство галицьких греко-католицьких священиків. Воно поставило собі завдання поширювати освіту серед простолюду та здобути право навчатися народною мовою. Член товариства Іван Могильницький першим почав проголошувати проповіді українською та обґрунтував, чому її не можна вважати мішаниною польської та російської.

Національний рух продовжив просуватися далі на північ, і у 30-40 роках його осередком став Львів. У 1833 році студенти Львівського університету, а перед тим випускники греко-католицької семінарії, Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький заснували літературний гурток «Руська трійця». Подібно до своїх колег з Наддніпрянщини та Європи, члени «Руської трійці» горіли бажанням пізнавати та сприяти становленню народної мови та культури. Ключовою подією для трійчан, та й загалом галичан, стало проголошення Маркіяном Шашкевичем промови українською мовою в стінах університету на урочистостях на честь дня народження імператора.

МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ

ІВАН ВАГИЛЕВИЧ

ЯКІВ ГОЛОВАЦЬКИЙ

Вершиною діяльності «Руської трійці» можна назвати видання альманаху «Русалка Дністрова» у 1836 році. Збірка містила зібрану трійчанами народну творчість та створену на її основі власну. Видання не на жарт розлютило імперських урядовців, тому майже увесь тираж вилучили, а «Руська трійця» вимушена була припинити свою діяльність.


Дайте відповіді на питання тесту до 22.00 10.11

Код доступу 1077480

 посилання
join.naurok.ua