1.Опрацюйте теоретичний матеріал
Прагнення до євроінтеграції стало
однією з передумов мирних виступів громадян, які вимагали від української влади
змін, та проведення таких важливих реформ. Сьогодні на уроці ми розглянемо
революцію 2013-2014рр., яка в історію України ввійшла під назвою
"Революція Гідності" та завершилася драматичними подіями на Майдані в
Києві, людськими жертвами, зміною влади і політичного курсу України.
Ще за часів президенства
Л.М. Кравчука та Л. Д. Кучми Україна обрала шлях євроінтеграції. При
президенстві В.А. Ющенка наша держава
поглибила співпрацю з ЄС, але це викликало незадоволення Російської Федерації.
Росія хотіла бачити Україну в Митному союзі, особливо її дратувало питання про
вступ України до НАТО.
Після Помаранчевої
революції 2004 року відносини між Росією та Україною почали погіршуватися.
Починаються газові та товарні війни між двома державами.
В результаті розчарування
населення президентом В.Ющенком в 2010 році на президентських виборах переміг
проросійський політик і опонент В.Янукович. Новий президент обіцяв
"покращення життя вже сьогодні", говорив, що не змінює курсу на
євроінтеграцію, обіцяв потепління в відносинах з Росією. Але замість обіцяних
реформ Янукович взяв курс на узурпацію влади. Він і його Партія Регіонів
монополізували владу. Вони почали придушувати опозиційних політиків. Так в 2012
році були засуджені Юлія Тимошенко ( кандидат в президенти України 2010 р.) та
Юрій Луценко (міністр внутрішніх справ України за часів президенства В.Ющенка).
Наближені до президента особи розпочали рейдерські захоплення підприємств з
метою особистого збагачення, та виведення капіталу за кордон.
У Законі України «Про засади
внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р. зафіксовано
«забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний,
правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі».
Європейська
інтеграція — курс України на вступ до Європейського Союзу (ЄС).
Намагаючись
отримати більшу підтримку виборців в Україні, які прагнули європейських
стандартів життя та відновити кредитування економіки України МВФ та Світовим
банком, В.Янукович активізував відносини з Європейським Союзом.
Переговори
про підготовку тексту «Угоди про асоціацію між Україною та ЄС» розпочалися
навесні 2007 року.
З 2007 по
2012 велися
переговори . 30 березня 2012 року в Брюсселі угоду про
асоціацію було парафовано (попередньо підписано).
Офіційно підписання її було призначене на 28 листопада 2013 р. у
Вільнюсі.
У
зв'язку з тим, що Угода про асоціацію стала важливим кроком у процесі
інтеграції України до ЄС, Росія всіми
методами намагалалася перешкодити її укладенню. Зокрема мова йде про
втручання в переговорний процес, політичний та економічний шантаж, підтримка в
Україні антиєвропейських сил, тощо.
За кілька днів до саміту «Східного партнерства» ЄС у Вільнюсі В.Янукович відмовився від підписання Угоди
про асоціацію України з ЄС. Формально умовою зміни рішення стала вимога, щоб ЄС виділив 20 млрд.
євро (озвучена прем’єр-міністром М.Азаровим). 2.Робота з інтернет-джерелом
Костянтин Єлісєєв 7 міфів щодо Угоди про асоціацію між
Україною та ЄС НАТИСНІТЬ ТУТ
АБО ПЕРЕГЛЯНЬТЕ:
Міф перший: в Угоді про асоціацію між
Україною та ЄС немає нічого особливого, оскільки подібні угоди ЄС уклав,
наприклад, з Чилі, Марокко або Мексикою.
Класичні
зони вільної торгівлі між ЄС та згаданими країнами охоплюють лише торгівлю
товарами. Натомість, ЗВТ з Україною буде "поглиблена та
всеохоплююча", себто передбачатиме лібералізацію торгівлі не лише
товарами, а й послугами, лібералізацію руху капіталів та до певної міри –
руху робочої сили.
На
відміну від звичайних ЗВТ, вона також обумовить масштабну адаптацію Україною
європейського регуляторного законодавства у сферах транспорту, енергетики,
послуг, сільського господарства тощо.
Міф другий: Угода про асоціацію між
Україною та ЄС не містить чіткої європейської перспективи, а відтак не
сприятиме набуттю членства в ЄС.
Успішне
виконання Угоди про асоціацію означатиме відповідність критеріям членства. А
відтак - підвищення якості життя громадян, модернізацію усіх сфер життя держави
і суспільства, підвищення конкурентоздатності українських виробників тощо.
Міф четвертий: Угода про асоціацію і передбачена нею
поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі зруйнують цілі сектори
української економіки.
Незважаючи
на кризу, Європейський Союз продовжує залишатися одним з найуспішніших
економічних та політичних проектів. Йдеться про умови ведення бізнесу, значний
інвестиційний потенціал, високі технології та конкурентоздатність продукції
європейських виробників. Європа йшла до цього моменту не одне десятиріччя.
Міф п’ятий: укладення Угоди про асоціацію з ЄС зашкодить
відносинам України з Росією.
Реформування
України відповідно до положень Угоди про асоціацію з ЄС відповідає інтересам
усіх сторін, у тому числі Росії: йдеться про зростання довіри до України як
міжнародного партнера та зміцнення верховенства права і передбачуваності як
основи для впевненості всіх, у тому числі російських, інвесторів (а російського
капіталу в Україні, як відомо, чимало).
Міф шостий: поглиблена та всеохоплююча ЗВТ з ЄС
унеможливить існування ЗВТ з СНД.
Створення
ЗВТ з СНД, на відміну від вступу до Митного союзу Росії, Білорусі та
Казахстану, не суперечить поглибленій та всеохоплюючій зоні вільної торгівлі
між Україною та ЄС.
Міф сьомий: вступ до Митного союзу більш вигідний для
України, ніж економічна інтеграція з ЄС на основі Угоди про асоціацію.
Започаткування
поглибленої та всеохоплюючої ЗВТ з ЄС надасть доступ до більшого (500 млн.
споживачів в ЄС проти 170 млн. у Митному союзі) та передбачуванішого ринку зі
значно вищою купівельною спроможністю споживачів.
Економічна
інтеграція з ЄС – це шлях до модернізації.
Водночас
Угода про асоціацію з ЄС юридично фіксує політичні гарантії суверенітету,
незалежності та територіальної цілісності Української держави.
3.Завдання
Запишіть у зошит 8 позитивних і негативних наслідків
для України з підписання Угоди про асоціацію
|
Вигоди:
|
Негатив:
|
|
-
зменшення корупції
-
посилення захисту споживачів
-
експорт в ЄС товарів і послуг
-
переваги для малого й середнього
бізнесу
-
соціальна політика, освіта
-
довкілля чистіше
-
космос, наука і техніка
-
утвердження демократичних
принципів
|
-
згортання процесів соціального
захисту
-
платні освітні послуги
-
платна медицина
-
підвищення пенсійного віку
-
підвищення тарифів на комунальні
послуги
-
небезпека перетворитися в
сировинну базу для ЄС
-
скорочення виробництва через
неконкурентоспроможність
-
визнання принципів суспільства,
неприйнятних для ментальності українців
|
4.Продовжуємо працювати з теоретичним матеріалом
Але
підписання Угоди таки відбулося.
Після перемоги
Євромайдану 20 березня 2014 р. прем’єр – міністр А.Яценюк підписав політичну
частину Угоди про асоціацію між Україною й ЄС. А 27 червня 2014 р. в Брюсселі
Президент України П.Порошенко підписав економічну частину Угоди про асоціацію.
16 вересня
2014 р. Верховна Рада України та Європарламент одночасно ратифікували Угоду про
асоціацію.
За це
проголосували 355 депутатів України.
Політична
складова Угоди набула чинності 1 листопада 2014 р., а економічна – 1 січня 2016
р.
28 держав
– членів ЄС повинні ратифікувати угоду. Найпершими її ратифікували Греція та
Туреччина, а найбільше проблем з узаконенням було в Нідерландах. Парламент
ратифікував угоду 7 липня 2015. Король підписав угоду 8 липня 2015. але за
законодавством країни, якщо онлайн голосування набере 300 тис., то це рішення
буде винесене на референдум. Дане питання відзначили 430 тис. користувачів, і
на 6 квітня призначений Референдум.
Євромайдан
Робота
з поняттям
Революція Гідності (також Київський Майдан, Майдан
у Києві, Євромайдан та Єврореволюція) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані спротивом проти відходу політичного
керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу.
Приводом
для революції стала відмова від підписання угоди про асоціацію України з ЄС.
Але причини, як завжди, були набагато глибші.
3.Завдання
Запишіть у зошит
Причини Революції Гідності
-
Загроза втрати Україною державного
суверенітету
-
Економічні проблеми
-
Корупція величезних масштабів
-
Згортання політичних свобод,
репресії
-
Безправ’я громадян перед
чиновниками, безкарність представників владних структур
5.Робота
з джерелом
Софія Бориско, студентка Київського національного
університету імені Тараса Шевченка:
-Мені здається, для кожного з нас, хто
тоді вийшов, це насамперед була боротьба з несправедливістю.
Коли
нарешті з’являється шанс на якесь краще майбутнє – перед тобою відкриваються
перспективи, європейський вектор розвитку, і раптом в один момент тобі кажуть:
"Ні. Не так. Розвертаємося на 90 градусів і рухаємось в інший бік".
Тож головним рушійним мотивом, на мою думку, було насамперед оце відчуття
несправедливості.
Перші дні були доволі сумбурні. Була
машина, з якої всі виголошували промови. .. нас стояло близько тридцяти. … Пам’ятаю,
ми вирішили написати звернення від студентства до Президента. Не узгодивши його
до кінця, на наступний день одна з організацій висмикнула цей лист, зачитала
його зі сцени, закликала людей іти до Адміністрації Президента.
Інтернет- видання
"Українська правда" від 20 листопада 2015 року. Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності
Віталій Кузьменко, громадський активіст,
аспірант, Київ
29 листопада
2013 року я, на той час студент-історик університету імені Грінченка, прийшов
на Майдан уперше… Спочатку було
відносно спокійно, але о 4-й ранку, як за командою, до Майдану з різних боків
почали підходити підрозділи міліції. Буквально за декілька хвилин ми були
повністю оточені навколо стели.
Я стояв
знизу на сходах, тому, коли почався розгін, мені відразу доволі сильно
дісталося. Мене затримали, відвезли в Шевченківське РУВС, протримали там кілька
годин і тільки після цього туди приїхала швидка. Мені надали медичну допомогу і
відвезли в лікарню, де виявилося, що у мене закрита черепно-мозкова травма і
перелом ліктя.
Розгін
Майдану на мене вплинув так само, як на багатьох українців. Після цього зникло
питання, продовжувати протести чи ні: стало зрозуміло, що потрібно йти до
кінця.
Тоді, вночі
30 листопада, коли я їхав побитий у автозаку, у мене було саме таке відчуття -
або ми змінюємо нашу країну, або перетворюємося на умовну Білорусь.
Вже
наступного дня, коли на вулицю вийшли сотні тисяч людей, стало зрозуміло, що
другого варіанту ми не допустимо.
Нічне побоїще на Майдані: спогади очевидців
(автор Святослав Хоменко). Інтернет-видання "ВВС" від 30
листопада 2017року.
«Українці
практично голіруч змучили відступити «Беркут», з гідною великих народів
холоднокровністю завдали історичної поразки тиранії, і тому не просто
європейці, а кращі з європейців, європейці не тільки з історії, а й за пролитою
кров'ю».
Французький філософ Бернар Анрі – Леві, 5 березня 2014 р.
6.Робота
з хронологією подій
Основні події Революції Гідності
• Мирна фаза протистояння — 30
листопада — 16 січня.
• «Гаряча» фаза протистояння — 17
січня — 20 лютого.
• Грудень 2013 р. — знесення
пам’ятника В. Леніну в Києві започаткував «ленінопад» — демонтаж пам’ятників
Леніну по всій країні як символ прощання з диктатурою та імперією.
• 13 грудня 2013 р.
В. Янукович організував «круглий стіл» за участі опозиції. Однак
Євромайдан швидко поширювався країною.
• 16 січня 2014 р. Верховна Рада
ухвалила так звані «диктаторські закони», які фактично забороняли будь-яку
незалежну від влади громадсько-політичну та журналістську діяльність.
• 19 січня — масові протести
проти «законів 16 січня», зіткнення мітингарів із внутрішніми військами та
«беркутівцями» на вулиці Грушевського.
• 22 січня — перші загиблі серед
євромайданівців: Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Роман Сеник.
• 29 січня — після переговорів
між В. Януковичем та лідерами опозиційних фракцій було ухвалено закон
про амністію та відправлено уряд М. Азарова у відставку.
• 18—21 лютого 2014 р. — силове
протистояння між силовиками та протестувальниками, завершальний етап
Революції Гідності.
«Небе́сна
Со́тня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали
безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року
Після
перемоги Євромайдану відновлювалася дієздатність органів державної влади. 23
лютого обов’язки Президента поклали на Голову ВР Олександра Турчинова.
Стартувала кампанія з позачергових виборів Президента України та була
сформована нова парламентська більшість у складі п’яти фракцій.
Указом
Президента Порошенка були припинені повноваження ВР України в серпні 2014 р.,
оскільки більшості в парламенті не було, а позачергові вибори народних
депутатів були призначені на 26 жовтня 2014 року.
Вперше до ВР не потрапила Комуністична партія.
Коаліція творена з 5 політичних сил. Прем’єр
– міністром було обрано А.Яценюка, а Головою ВР – В.Гройсмана
Україна
в умовах Російської військової агресії
Російське
керівництво сприйнято перемогу Майдану і втечу Януковича як власну катастрофу.
Плани поглинути Україну й використати її ресурси для цілей імперії зазнали
краху. Успішна модернізація України ставила б хрест на імператорських амбіціях
Росії. Тому Кремль вирішив задіяти заздалегідь розроблений план військової
окупації Криму, щоб «покарати» Україну та відвернути увагу російського
суспільства від власної неефективності.
До Криму
було надіслано додаткові спецпідрозділи російських військ та членів
націоналістичних організацій.
На мітингу
в Севастополі «мером» без виборів проголошений громадянин Росії. Але мітинг
кримських татар за єдність з Україною був більш масовим.
Тоді в ніч
на 27 лютого 2014 р. будівлі парламенту та уряду Криму були
захоплені військовими без розпізнавальних знаків, які вивісили прапор
Росії. Пуд дулами автоматів зібрали депутатів, заявили про призначений
референдум.
1 березня Державна Дума Росії офіційно дозволила російському Президенту В.Путіну військову агресію проти України. При цьому Путін не зізнавався
цілий рік у російській агресії. 18 березня 2014 р. у військовій частині в
Сімферополі був вбитий перший український військовий.
16 березня
в Криму відбувся псевдо референдум, результатом якого було оголошено вхід до складу Росії.
Росія
хотіла загарбати ще більше територій, і під гаслами «Новоросії» та «Руського
міра» намагалася виправдати агресію. 3 березня проросійські сепаратисти за
підтримки спецслужб почали вуличні акції на Донбасі й у інших регіонах.
Завдяки
діям правоохоронців місцевих та громадських активістів російські плани з
роздмухування сепаратизму провалилися на Харківщині, Дніпропетровщині,
Запоріжжі, Херсонщині, Миколаївщині, Одещині.
Проте в
Донецькій та Луганській областях почався терор, убивства прихильників єдиної
України. Сюди почали прибувати загони російських диверсантів, оскільки кордон
не був перекритий.
У
відповідь Україна розпочала Антитерористичну операцію (АТО), яка фактично стала
українсько-російською війною.
З квітня
2014 р. за сприяння РЄ та США ведуться переговори щодо врегулювання ситуації,
але поки що безрезультатно.
Українська
армія і добровольчі підрозділи набираються бойового досвіду, відновлюються. А
Росія з серпня почала вторгнення в тил України.
Агресія
проти України супроводжується небаченою безсоромною брехнею в російських ЗМІ та
спробами очорнити Україну за кордоном.
Генеральна
Асамблея ООН 27 березня 2014 року на 68-й сесії прийняла
резолюцію про підтримування територіальної цілісності України. Приймаючи
цю резолюцію, Генасамблея посилалася на передбачені у статті 2 Статуту
організації зобов’язання всіх держав утримуватися в їхніх міжнародних
відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної
цілісності або політичної незалежності будь-якої держави й розв’язувати свої
міжнародні суперечки мирними способами.
Робота з
поняттям
АТО, або
Антитерористична операція, — назва неофіційної російсько-української
війни.
Через
те що Україна не визнала спрямовану гібридну війну Росії проти України війною,
а власне в офіційних доповідях використовують термін «АТО», то в історіографії
закріпилась назва «АТО». Це перша війна від часу проголошення незалежності
України 1991 року.
Проте події в
Криму стали прологом до більш страшної трагедії, яку було розіграно Росією на
сході України, у Луганській і Донецькій областях. Конфронтація насильства в
регіоні розпочалася в середині квітня 2014 року, коли озброєні групи
проросійських активістів почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції у
містах Донбасу (зокрема, у Слов’янську, Артемівську та Краматорську).
Українська влада у відповідь заявила про проведення Антитерористичної операції
із залученням Збройних сил. Поступово протистояння переросло в масштабний
воєнний конфлікт.
Враховуючи
військову перевагу Російської Федерації, позицію її керівництва щодо
класифікації зовнішньої військової агресії Росії як внутрішньої загрози України,
з метою недопущення подальшого введення регулярних російських військ на
територію України, що прикривались «миротворчою місією» та реалізації
«абхазько-осетинського сценарію», 14 квітня 2014 року в Україні була
розпочата антитерористична операція без введення воєнного стану. Зоною
проведення антитерористичної операції було оголошено Донецьку і Луганську
області (з 14 квітня 2014 року), а також Ізюмський район та м. Ізюм Харківської
області (з 14 квітня до 7 вересня 2014 року та з 2 грудня 2015 року до сьогодні).
Війна
тяжко позначилася на долях мільйонів українців. Мало яка держава в сучасній
історії пройшла такі випробування. Загинули тисячі цивільних і військових. За
даними ООН, вже на початок 2015 кількість переміщених осіб в Україні досягла 1
млн. а померлими на цій війні нарахували 7 тисяч людей. (дані оновлюються)
Так,
захисники Донецького аеропорту стали ще одним символом мужності.
В все ж
саме в цих умовах відродилася самоповага, кращі героїчні військові традицій
українського народу та готовність підтримати свою країну: збройною участю,
волонтерською працею, грішми, майном.
Зміцнилася
національна єдність, бо в питанні захисту країни не було залежності від мови,
релігії.
У Європі
та світі усвідомили загрозу від російської агресії. Українці своєю кров'ю
платять за європейські цінності й свободи. Міжнародне товариство посилило
санкції проти Росії. Це та падіння цін на нафту призвело до погіршення
економічного стану Росії. Вона опинилася в ізоляції.
Стійкість
і мужність української армії та її підтримка народом, поряд з тиском з боку
заходу, змушують Росію йти на «замороження» агресії.
7.Дайте відповіді на питання тесту Зайдіть на посиланням join.naurok.ua Код доступу 894654
Немає коментарів:
Дописати коментар