1. Опрацюйте теоретичний матеріал
1. Політика більшовиків щодо України:
На початок 1920-х рр. російські більшовики зуміли здобути перемогу у збройній боротьбі за владу на землях колишньої Російської імперії. Проте ця перемога була здобута ціною розорення країни через тривалі бойові дії та спробу шляхом насилля негайно побудувати комунізм — суспільство загальної рівності й достатку.
Невдоволення населення спричиняло великі й малі повстання. У 1921—1923 рр. посуха призвела до великого голоду. Щоб утриматися при владі, більшовики в 1921 р. пішли на запровадження нової економічної політики (неп). Вона передбачала часткове відновлення приватної власності та дозвіл на торгівлю результатами своєї праці. Особливо позитивно ця політика позначилася на житті українського селянина, який працею міг забезпечити свій добробут. За короткий час із 5 мільйонів селянських господарств 500 тисяч стали заможними.
Зміни торкнулися й міста, де завдяки появі приватних підприємців (їх тоді називали непманами) вдалося подолати нестачу предметів широкого вжитку і продовольства. Із поверненням достатку й стиранням із пам’яті важких років війни український селянин і житель міста почали більш прихильно ставитися до влади більшовиків, яку раніше сприймали вороже або з підозрою
Прагнучі укріпити владу і зробити її у сприйнятті людей своєю, вони запровадили заходи щодо українізації. Українську мову впроваджували в державних установах, школах, на виробництві, у пресі тощо. Українців призначали до різних органів влади, щоправда, давали не найвищі посади. Крім того, було розпочато заходи щодо подолання неграмотності населення. Створювали умови для розвитку української культури.
Заручившись довірою частини населення, більшовики не полишали надій на здійснення комуністичних перетворень. Першим кроком до цього стало зміцнення влади.
У 1922 р. було проголошено створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Поступово влада зосередилася в руках однієї особи — Йосипа Сталіна.
Наприкінці 1920-х рр. Й. Сталін вирішив, що настав час для чергової спроби збудувати комунізм. А для цього слід було модернізувати промисловість і сільське господарство, здійснити індустріалізацію. Ці заходи мали бути втілені завдяки реалізації п’ятирічного плану розвитку. За цей час в Україні планувалося збудувати 400 підприємств, електростанцій, серед яких 14 підприємств-гігантів, що мали стати найбільшими в Європі або навіть у світі.
Словникова робота:
Індустріалізація — створення галузей важкої промисловості: металургійної, машинобудівної тощо.
2. Голодомор 1932—1933 рр.:
Спочатку населення, натхненне пропагандою і вірою у світле майбутнє, охоче взялося за справу. Проте невдовзі стало зрозумілим, що для такого грандіозного будівництва необхідні кваліфіковані робітники, інженери, сучасна техніка, гроші. Усього цього бракувало. Тому сталінське керівництво почало ліквідовувати приватну власність. Усі підприємства, магазини, дрібні майстерні, заклади харчування переходили у власність держави. Робітників примушували працювати більше, а платили менше. Селяни мали здавати державі вирощений хліб за безцінь. А щоб надалі селянство не могло чинити опір, більшовики на чолі з Й. Сталіним вирішили їх об’єднати в колгоспи.
Словникова робота:
Колгосп — колективне підприємство, де об'єднувалися земля, сільськогосподарський інвентар декількох десятків або сотень селянських господарств для спільної праці.
Проте селяни не бажали добровільно йти в ярмо. Вони почали вирізати худобу, щоб не віддавати в колгосп (було знищено 50% поголів’я), нищити сільськогосподарський інвентар, спалахували повстання. Для придушення повстань застосували армію. Заможних селян і тих, хто не бажав іти в колгосп, назвали куркулями й оголосили ворогом, якого треба знищити.
Почалося масове розкуркулення: у людей відбирали все майно, а їх самих відправляли на заслання до Сибіру.
Було розкуркулено понад 1,5 млн осіб. Так селян вдалося насильно об’єднати в колгоспи. Проте колгоспи не змогли виростити необхідну кількість зерна. Обсяги зібраного врожаю скоротилися, а Й. Сталін вимагав усе більше зерна для потреб армії та населення міст, що зростало.
У селах почався голод. У 1932 р. було засіяно лише половину полів, відповідно не було і достатнього врожаю (дві третини від попередніх років).
Словникова робота:
Голодомор 1932—1933 рр. — геноцид українського народу, організований керівництвом більшовицької партії та урядом СРСР шляхом створення штучного масового голоду.
Голодомор призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, більшість населення якої становили українці. Вважається, що в такий спосіб керівництво Радянського Союзу свідомо розраховувало на придушення українського національно-визвольного руху і фізичне знищення частини українського селянства.
Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом навмисно замовчувалося радянською владою.
Штучно організований владою голод в Україні в 1932—1933 рр. отримав назву Голодомор. За підрахунками вчених, від голоду померло понад 4 мільйони осіб.
У 2006 р. Верховна Рада України законом визнала Голодомор геноцидом українського народу, злочином комуністичного режиму. Це рішення підтримали десятки країн світу.
Щороку четвертої суботи листопада відзначають День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій.
2.З'ясуйте, які памятники жертвам Голодомору знаходяться в нашому місті, області чи Україні. Підготуйте коротеньку інформацію.
Немає коментарів:
Дописати коментар