07.05 Інтеграція та глобалізація. Витоки та процес європейської інтеграції

 

Інтеграція – це добровільне та взаємовигідне об'єднання окремих частин у певну самостійну цілісність

Інтеграція (від лат. integrum - ціле, integratio - відновлення) – поєднання, взаємопроникнення.

Інтеграція – процес взаємозближення й утворення зв'язків.

Міжнародна інтеграція – якісно новий етап розвитку і форма прояву інтернаціоналізації політичного та економічного життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення всіх основних структур національних держав.

Міжнародна інтеграція як найвищий рівень розвитку міжнародних відносин: відносини, процес, відсутність будь-якої форми дискримінації партнерів.

Передумови інтеграції:

1) цивілізаційні;

2) історичні;

3) економічні;

4) військово-політичні;

5) геополітичні.

Темпи інтеграції пов’язані із бажанням країн до участі в цьому процесі. При цьому виникає потреба узгодити інтереси різних груп держав, тому з’явився термін «Європа різних швидкостей» (англ. Multi-speed Europe) – термін, що використовується на позначення ідеї про можливість різних темпів інтеграції для різних країн. Ті держави-члени, що мають бажання й можливості, за згоди всіх інших, можуть швидше просуватися в інтеграційному процесі в певній сфері.

Основними суб’єктами міжнародної інтеграції є держави. Держава – це політична форма організації правління, що характеризується суверенною владою, політичним та публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів та організацій, за допомогою яких здійснюється політичне, економічне та ідеологічне управління суспільством та керівництво загальносуспільними правами

Основні форми міжнародної інтеграції:

·        зона преференційної торгівлі;

·        зона вільної торгівлі;

·         митний союз;

·        спільний ринок;

·        економічний та політичний союзи.

Історична довідка

Етапи європейської інтеграції ХХ століття:

1947 р. – «План Маршалла» - початок повоєнної відбудови Західної Європи. За рахунок отриманих від США грошей було створено належні умови для економічного розвитку країн, що скористалися цим кредитом.
1948 року була створена Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС).

1950 р. – створено Європейський платіжний союз (ЄПС), з 1961 р. – Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСП).

1950 р. – створено наднаціональне Європейське об’єднання вугілля та сталі, оскільки цей орган управління не залежав від урядів країн, що входили до його складу (Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди).

1957 р. – Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, «Спільний ринок») поставило за мету розвиток і захист європейських економік від засилля американського капіталу.

1968 року засновано єдиний Митний союз.

1987 року країни-члени ЄЕС прийняли «Єдиний європейський акт», який ліквідував перешкоди в економічній співпраці, скасував відмінності у законодавстві.

1992 року країни ЄЕС підписали Маастрихтську угоду, за якою з 1 січня 1993 року запроваджувався єдиний європейський ринок, а з 1999 р. запроваджувалася єдина європейська валюта - євро, що завершило створення єдиного фінансового простору. 

Рівні розвитку інтеграції:

·       взаємодія на рівні підприємств та організацій - безпосередніх виробників товарів і послуг;

·       взаємодія на рівні держав, які через утвердження відповідних нормативних актів забезпечують сприятливі умови для діяльності підприємств та організацій;

·       взаємодія на рівні політичних партій, громадських формувань, соціальних груп, окремих громадян різних країн;

·       створення міждержавного об'єднання – самостійного суб'єкта міжнародних відносин, що формує власну систему відносин з учасниками та третіми особами.

Перегляньте відео

Тема глобалізації є актуальною у сучасному швидкозмінному світі! Зупинити цей процес, на жаль, не є можливим!))

Перегляньте скрайбінг

Опрацюйте параграф підручника